Ця страва буде чудовою прикрасою Вашої гостини, а ще містить мінімум шкідливого, експериментувати з інгредієнтами можна на власний розсуд, отже, ще й універсальний.
Для приготування «святкового рулету» нам потрібно:
500 грам фаршу,
6 яєць,
3 ст. ложки молока,
1 маленька цибулина
2 ст. ложки борошна
30 мл олії,
50 грам суміші зелені (кріп/ цибуля/ петрушка),
спеції та приправи : перець чорний, паприка, орегано, сіль.
Процес приготування:
1. Розпочнемо з начинки. До фаршу додамо дрібно різану цибулю, половину з наявного кропу та петрушки. Солимо, перчимо, присипаємо паприкою, орегано.
2. Одне яйце збити виделкою і додати до фаршу. Ще одне яйце зварити і, дрібно порізавши, також відправити до суміші. Добре вимішаємо масу. За бажанням можем експериментувати з видами фаршу, додати сухариків, чи навіть порізаної ковбаски, моркви… Тут вже на Ваш розсуд, смак і фантазію.
3. В мисці добре збити 4 яйця, додати молоко і борошно. Також підсолити, поперчити і всипати решту порізаної зелені. Маса має бути трішки густішою ніж на налисники.
4. Розігріваємо сковорідку та випікаємо налисники-оболонки. З 4 яєць виходить 3 налисники. Не робіть їх дуже тонкими, бо будуть рватися!
5. На налисники намажемо фарш, але крайчики млинця не промащуйте. Товщину фаршу також обирайте на власний розсуд. Чим менше фаршу, тим кращі завитки рулету вийдуть.
6. Рулети вкладаємо на харчову плівку та добре завертаємо. Закручуємо кінці, міцно фіксуючи.
7. Варимо рулети на малому вогні приблизно 40 хв.
8. Обережно витягнути рулети з плівки, дати їм добре остигнути та тоді різати.
Добре смакує на канапці і прикрасить тарілку з нарізками.
Смачного!
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся