Знайома телефоном приголомшила звісткою: «Вчора мати зі Сміли привезла Наталку. Ти б бачила — схудла, змарніла, куди й поділася її краса…». Вона говорила ще щось, але я її майже не чула. В уяві постала Наталка — красуня-білявка, єдина донька заможних батьків.
За нею увивалися хлопці не тільки зі свого села. Та дівчина зверхньо дивилася на місцевих. Мріяла якнайшвидше закінчити школу і поїхати підкорювати столицю. Батьки пестили доньку, потакаючи у всьому. Мати напучувала: «З такою красою тобі тут не місце. Ти гідна іншого життя».
Наталка уважно слухала материнську науку. Вчилася непогано, хоча виросла білоручкою. Після школи завдяки одному високоповажному родичу вступила до престижного вишу у столиці. Але щось пішло не за планом…
Розчарованою і злою повернулася Наталя в село, а невдовзі, на диво всім, вийшла заміж за Олега, давно й безнадійно закоханого в неї. Нудившись у селі без діла, вона не відмовилася від своєї мрії жити в столиці. Тож і поставила Олегу умову, що після весілля він влаштує їй сите безтурботне життя. Олег винайняв квартиру в Києві, куди й привіз молоду дружину. Працював на двох роботах, навіть уночі, але грошей дружині не вистачало. Наталя змінила одяг, зачіску і навіть мову — тепер розмовляла російською, а не так, як звикла у селі. Невдовзі зрозуміла, що Олег не в змозі виконати всі її забаганки. Тож почала шукати по-справжньому заможного чоловіка.
Ігор відрекомендувався власником гастроному. На дорогій іномарці привіз її до своєї п’ятикімнатної квартири у центрі міста. Місяць Наталя розкошувала у новій оселі, куди перебралася зі своїми речами. Але одного ранку все скінчилося. З відпустки повернулося подружжя — власники всього того, що Наталя вже вважала своїм. Ігор, працівник їхнього магазину, мав наглядати за квартирою. Сам рік тому приїхав із села на заробітки, винаймав місце у хостелі.
Після розриву з Ігорем Наталя до чоловіка не повернулася. Невтомно шукала багатого супутника життя. Але такий усе не траплявся. На умовляння матері повернутися додому неодмінно відповідала: «Я городська, в селі не житиму». Так і промайнуло 10 років. Один із чергових кoхaнців підсадив її на “гoлку”, а одного дня просто викинув на вулицю…
При ній були документи, тож повідомили батькам, що Наталю потрібно рятувати від зaлeжності. Лiкувaння виявилося тяжким і тривалим, згорьована мати не відходила від неї.
Одужавши, Наталя не полишила своїх мрій, часто повторювала: я все одно доведу, що не cелючка…
Автор – Світлана КОВАЛЕНКО, Черкаська область.
Фото – pixabay.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
