Мама Ангеніни відмовилася від дівчинки одразу, після чого малечу передали до будинку дитини. Вона виросла справжньою красунею. За нею бігали хлопчаки і віддавали їй свої тістечка та цукерки, що видавалися їм на обід. Ангеліна спілкувалася з усіма і нікого конкретного не виділяла ні серед дівчаток, ні серед хлопчиків. Настав день випуску. Дівчина завжди мріяла вступити до педінституту, бо дуже любила маленьких дітей. Тому професія вчителя була її покликанням.
Ангеліна успішно пройшла вступні іспити та вступила. Вона отримала кімнату у гуртожитку, що знаходився при університеті. Стипендія була маленькою, і її завжди не вистачало. Дівчина знайшла підробіток в кафе, яке знаходилося за кілька кроків від гуртожитку. Навчалася Ангеліна на відмінно. На гроші, які заробляла, купувала речі та книги.
Якось зайшовши до книгарні під час вибору книги, Ангеліна зустрілася поглядом з Іллею, який стояв поряд із дівчиною. Вони відразу сподобалися один одному, і Ілля запропонував увечері зустрітися, і прогулятися вечірнім парком. Так в них усе й закрутилося. Коли минуло 7 місяців, хлопець вирішив познайомити свою дівчину та батьків. Тільки попросив Ангеліну, не розповідати, що вона виросла у дитячому будинку. Просто батьки були інших поглядів, особливо його мати.
Але дівчина не поділяла думки його матері, бо вона змогла багато чого досягти, вступити до університету і здобути професію, про яку завжди мріяла. Однак Ангеліна не стала сперечатися з коханим хлопцем. Наступного дня молода пара поїхала знайомитись з батьками Іллі, вони жили за містом у великому котеджі. Мати та батько були бізнесменами. Настала довгоочікувана зустріч. Ангеліна дуже сподобалася батькам хлопця. Вони її розпитували, а дівчина намагалася уникати прямої відповіді, як просив Ілля.
Настало літо, Ангеліна склала іспити на відмінно, і вирішила знову влаштуватися на підробіток. Тільки от Ілля був категорично проти її вирішення. Літо дається нам для відпочинку, а не для роботи. Тому Ілля вирішив звозити Ангеліну на море, відпочити і поніжитися під яскравими променями сонця. Молода пара чудово провела час на відпочинку. І тоді вони чітко зрозуміли, що були створені один для одного. А коли молодик розповів батькам, що вони хочуть одружитися, батьки розсердилися. Вони якимось чином дізналися, що Ангеліна з сиротинця, тому їхнє останнє слово було – ні. Батько і мати почали говорити синові, що ця дівчина нічого немає за дужею та ще й безрідна. Навіщо їм така слава для сім’ї? Для них був важливішим статус у суспільстві, а не людяність.
Батько висунув синові умови, які були для них більш вигідними, що він поїде вчитися до Англії та забуде про свою Ангеліну. Наступного дня, Ілля зустрівся з коханою, і сказав, що їде вчитися закордон всього на один рік. Може за той час батьки заспокояться і вони нарешті зможуть розписатися, як годиться. Ілля поїхав, навіть не попрощавшись з Ангеліною. Дівчина була дуже засмучена, і в її думках крутилася лише одна фраза: «Мене знову зрадили, і я залишилася одна!»
Через два тижні дівчина дізнається, що при надії. Звичайно, для неї ця новина стала цілковитим крахом, тому що їй доведеться присвятити всю себе дитині. Виходить, що всі її старання і прагнення були марними. Дівчина брела дорогою і не помітила, як піднялася на міст. Їй раптом спало на думку, що одним своїм вчинком вона може все вирішити. Раптом у неї за спиною пролунав чоловічий голос. Молодий хлопець сказав:
— Це не вихід, ви повинні бути сильнішими за свої думки і не піддаватися їм. До речі, мене звуть Вова. Зі мною теж колись сталася одна дуже неприємна, як б навіть сказав погана ситуація на дорозі, внаслідок якої я втратив ногу. Хотів вчинити так, як ви, але, на щастя, все обійшлося. Тепер ось ходжу за рахунок протеза і намагаюся радіти кожній прожитій хвилині. І якщо ви розповісте комусь, що сталося, то повірте, вам стане набагато легше.
Юнак підійшов до Ангеніни та взяв її за руку. Дівчина глянула на нього і заплакала. Вона розповіла йому все про своє життя, що воно складається з одних зрад. Після спілкування з Ангеліною, Вова запросив її сходити в кафе та випити по чашці смачної кави. Вони довго розмовляли та розповідали один одному про себе. Їм було цікаво вдвох. Наступного дня вони знову зустрілися, і Ангеліна зрозуміла, що ця людина точно не зрадить. У Вови була своя ферма за містом. Робота сама по собі важка, але прибуткова.
Ангеліні було абсолютно байдуже, що у хлопця замість справжньої однієї ноги стоїть протез. Для неї найважливіше, це повага та любов з його боку. Поки дівчина була при надії, Вова піклувався про неї, допомагав їй у всьому і підтримував. Згодом Ангеліна народила здоровенького хлопчика. Вова приїхав на виписку з величезним букетом квітів. Потім вони разом поїхали до нього додому. А через місяць розписалися.
Ангеліна стала найщасливішою жінкою, так як у неї тепер був маленький синочок Степан та люблячий чоловік Вова, який завжди її захищатиме від усіх негараздів.
Dmytro Dukhov.
Фото ілюстративне.
