fbpx
Історії з життя
– Інно, ваша подруга мені все пояснила. Ви не хвилюйтеся, все пройде нормально. Я впораюся з роллю майбутнього чоловіка. Це вам! – Влад посміхнувся, і простягнув мені красивий букетик

– Інно, ти отримала запрошення від Рити?

– Отримала… Тільки не піду я на це весілля, – сказала я в слухавку.

– Як не підеш? Вона ж наша подруга, тим більше весілля буде шикарне, все таки за іноземця заміж виходить. У найкращому ресторані будемо гуляти! – вимовила Юля.

– Ні, мені ні з ким йти на весілля. Ти ж знаєш, з Ігорем у мене все. Одна я не піду, Рита засміє мене, ти ж знаєш її!

– Гаразд, я ввечері буду у тебе. Ми що-небудь придумаємо, – сказала Юля, і поклала слухавку.

З Ритою і Юлею, я дружила давно, ми разом вчилися в коледжі. З Юлею, я продовжую дружбу досі, а от з Ритою, практично не спілкуюся. Дівчина кілька років тому виїхала за кордон, і ось зараз, повідомила нам про майбутнє весілля.

Рита завжди була гордою і зазнайкуватою, навіть зараз, вона запросила нас на весілля зі своїми другими половинками. У мене цієї самої половинки не було, я була одна, і тому вирішила не йти на це весілля, що б не стати приводом для жартиків подруги.

Юля, заїхала ввечері, як і обіцяла.

– Інно, я все придумала! Знайдемо ми тобі жениха чи чоловіка. Це вже як ти вирішиш!

– Тобто? Якого ще чоловіка? Що ти знову придумала?

Юля ще та фантазерка, іноді від її ідей, голова йшла обертом. Дівчина була з тих, хто вважає, що безвихідних ситуацій не буває!

– Я все дізналася! Є такі організації, де можна взяти на прокат! Це те що нам потрібно!

– Ні, я не згодна! Категоричноооо! – розсердилася я.

– Інно, просто чоловіка, хоч і несправжнього! Тобі що головне? Здивувати Ритку, своєю присутністю! Правильно? Ось і вперед! Тим більше, я вже дзвонила туди, і про все домовилися!

– Юлю, ну ти в своєму репертуарі! Звідки ти знаєш, кого вони мені пришлють?

– Я замовила красивого, галантного, на пристойній іномарці. Цього достатньо? Тим більше, ти завтра побачишся з ним. У 19-00 він буде чекати тебе біля кінотеатру. Обговоріть всі деталі, він може зіграти роль люблячого чоловіка чи нареченого, це вже як ти захочеш.

– Почекай, а як я впізнаю його? – розгубилася я. – І скільки це коштує?

– Не хвилюйся, не дорого. Він сам впізнає тебе, я відправила твоє фото. Все, вистачить розпитувань, поїхали сукні на весілля вибирати!

На наступний день, я пішла на зустріч з «коханим на прокат». Покрутившись трохи біля входу в кінотеатр, я сіла на лавку.

– Добрий вечір, ви Інна? – запитав мене чоловік. – Я Владислав.

Я оцінююче подивилася на чоловіка і залишилася задоволена. Юлька виявилася права, він дійсно був дуже гарний.

– Інно, ваша подруга мені все пояснила. Ви не хвилюйтеся, все пройде нормально. Я впораюся з роллю майбутнього чоловіка. Це вам! – Влад посміхнувся, і простягнув мені красивий букетик.

– Що ви, не потрібно було! – почервоніла я.

– Інно, може прогуляємося? Ви мені розкажіть трохи про себе, щоб я був у курсі. Це необхідно для роботи.

– Так звісно!

Ми кілька годин гуляли містом, потім Влад записав мою адресу, і сказав, що буде чекати мене в суботу, біля мого під’їзду.

Я була під враженням. Владислав дуже сподобався мені, я не розуміла, навіщо він вибрав собі таку професію.

У суботу він мені зателефонував.

– Інно, ти готова? Я буду через 10 хвилин.

– Так, так, вже виходжу.

Побачивши його біля під’їзду, я мало не впала. Влад стояв в дорогому, гарному костюмі, біля такої ж дорогої і красивої іномарки. Він був наскільки гарний, що у мене перехопило подих.

– Доброго ранку, люба! Сідай будь ласка, ми поспішаємо, – сказав Влад і посміхнувся. – Ну як виходить у мене?

– Так, справжній талант! – засміялася я.

Весілля у Рити, і справді було шикарним. Подруга зустріла мене задоволеною посмішкою, але коли побачила мого «чоловіка», посмішка відразу зникла з її обличчя. Це і зрозуміло, у неї наречений був хоч і іноземець, але в два рази старший за неї, до того ж лисуватий.

Я була дуже задоволена собою, адже подруга завжди глузувала з мене, кажучи, що мені важко буде вийти заміж, тому що я занадто скута і проста, немає в мені загадки.

Може Рита була і права, але сьогодні я хотіла довести їй протилежне, і у мене це вийшло. Влад, весь день не відходив від мене. Він навіть не дивився на інших дівчат, вся його увага була направлена на мене.

– Інно, ну як? Ти задоволена? – прошепотіла Юля.

– Так, Юлечко, дуже дякую тобі!

– А як тобі Влад? Сподобався? – поцікавилася подруга.

– Дуже, але що з того. Завтра він і не згадає про мене, – зітхнула я. Мені хотілося, що б сьогоднішній день ніколи не закінчувався.

Подруга посміхнулася загадково, і втекла.

– Інно, ти коли-небудь бачила наш нічне місто? – запитав Влад.

– Ні не доводилось. Ночами я в основному сплю, – посміхнулася я.

– А даремно! Це непередаване видовище. Хочеш, втечемо звідси, і я покажу тобі цю красу?

– Звісно хочу!

Ми підійшли до молодят, щоб попрощатися.

– Дякую, Рито! Все було шикарно, ти як завжди на висоті! – промовила я.

– Справді, вам сподобалося?

– Так, чудове весілля! Ми підемо, хочемо з дружиною побути удвох, – сказав Влад, і обійняв мене.

– Ну якщо так, то йдіть звичайно! Була дуже рада познайомитися з твоїм чоловіком! – сказала Рита, і блиснула на мене недобрим поглядом.

Всю ніч, ми каталися з Владом нічним містом. Він розповідав мені багато цікавого, про наше місто. Я дивувалася, звідки у нього скільки знань. Адже судячи з його професії, не скажеш, що він сильно освічений.

Незабаром настав світанок, і Влад підвіз мене до під’їзду.

– Інно, був дуже радий нашому знайомству! Ти чудова дівчина.

– Дякую, Владе. Скільки я тобі винна?

– Нічого не треба, твоя подруга вже розрахувалася.

– Ще раз дякую, і до побачення! – сказала я, і вийшла з машини.

Вдома я ревіла на повну. Мені було прикро, я зрозуміла, що закохалася в цього хлопця. Незабаром, мені подзвонила Юля.

– Ну як у тебе, справи? – поцікавилася подруга.

– Гірше ні куди, – важко зітхнула я.

– То він сподобався тобі?

– Звичайно сподобався. Як він може не сподобатися? А зміст? Я ж не можу взяти його на все життя, на прокат

– Гаразд, не кисни. Зараз спимо, а ввечері чекай мене в гості! – сказала Юля, і поклала слухавку.

Увечері пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла Юля і Влад …

– Сюрприз! – закричала подруга і обняла мене. – Знайомся, це мій брат, Владислав, з яким ти ні в яку не хотіла знайомитися. Скільки разів я пропонувала тобі?

– Не зрозуміла, ви розіграли мене? Влад, ти не працюєш в тому агентстві?

– Так, розіграли! А як з тобою інакше? Ти ж уперте, наче віслюк! Так і будеш нас тримати на порозі? У нас між іншим торт з собою!

– Ну якщо торт… Гаразд, проходьте, – засміялася я.

– Привіт, – посміхнувся Влад, і обійняв мене.

З Владиславом, ми вже одружені 15 років, у нас двоє дітей і дуже дружна і щаслива сім’я. Коли діти задають нам питання “як ми познайомилися” ми починаємо сміятися. “На весіллі у маминої подруги”,- відповідає їм Влад, підморгуючи мені.

За матеріалами – Aрка.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook