Львівська поліція в лютому почала розслідувати справу про привласнення гаражних гаражних приміщень на території львівського “Госпісу” одним колишнім суддею.
Така дрібниця – сам збудував і сам узаконив самовільне будівництво.
Проте, це ще не вершина айсбергу цього одіозного судді.
Уродженець Харкова здобув вищу освіту у Львові і пішов на службу в міліцію, потім звільнився і влаштуватися у відділ кадрів львівського ВО “Конвеєр”. А від січня 1990 року він був призначений суддею Шевченківський районного суду міста Львова, а з 2002 року – працював у Сихівському райсуді. Очевидці кажуть, що стрімко змінювалося й прізвище Лісного, як і його кар’єрний ріст: Лісний –Лєсний-Лєсной.
Вперше прізвище цього судді стало відомим на всю Україну, коли він визнав недійсними результати виборів мера Мукачева у Закарпатській області. Це був 2003 рік і своєрідна «репетиція» фальсифікації виборів між Ющенком і Януковичем 2004.
За збігом обставин у грудні того ж року голова Сихівського районного суду Сергій Лєсной отримав звання заслуженого юриста України, без обов’язкової в таких випадках процедури проходження кандидатури через Апеляційний суд, Раду суддів України та інші структури. У червні 2004 року його кандидатуру затверджує Вища кваліфікаційна комісія суддів як члена Апеляційного суду Львівської області.
До речі, за мукачівські вибори так ніхто й не відповів – ні Білоконь, ні Медведчук, відбувайлом призначили екс-заступника губернатора Закарпаття В. Дядченка.
Суддя засвітився ще в скандалі на вулиці Квітневій 2008 року, коли він хотів «приватизувати» цілий особняк, навіть «Комітет підприємців Львівщини” оприлюднював звернення до президента України Віктора Ющенка, прем’єр-міністра Юлії Тимошенко та депутатів Верховної Ради.
Згодом інтернет-ЗМІ дізналися, що станом на 2018 Сергію Лєсному та його дружині на вул. Квітневій належало три квартири. Одна, яка раніше була власністю матері судді, перейшла йому за спадщиною. Дві інші квартири голові Сихівського районного суду Львова та його дружині начебто подарували у серпні 2004 року.
А у 2009 році дружина судді стала власницею 4-кімнатної квартири, площею 148 кв. м. на вулиці Котляревського за 39 тисяч гривень.
Далі Лєсной з зятем Михайлом Романюком, який здійснює правосуддя в Апеляційному суді Львівської області, замахнулися на віллу львівського архітектора Чеслава Мюллера 1925 року, яка належала громаді міста, бо там був дошкільний заклад, далі в користуванні «Львівської політехніки».
У травні 2013 року Львівська міська рада своєю ухвалою передала її в оренду невідомій своєю діяльністю громадській організації “Фонд допомоги “Місія добра” для здійснення статутної діяльності, а вже у 2015 році, орендована громадською організацією будівля була внесена до переліку об’єктів комунальної власності Львова, що підлягають приватизації способом викупу. У вересні 2016 року “Місія добра” отримала від ЛМР рішення № 842, яким затверджується оцінка вартості вілли – 7 126 320 грн. І знаєте, що знову ж таки збіг обставин – донька Сергія Лєсного Олена Романюк зичить гроші в чоловіка, а той в свого тата. А тато в третьої особи і у них з’являється 7,2 млн грн. на купівлю вілли.
У 2017 році громадська організація “Фонд допомоги “Місія добра” припиняє своє існування, а от сват судді Лєсного і батько судді Романюка стає власником будівлі.
А далі віллу, яка була історичною будівлею покращили євроремонтом і остаточно зруйнували.
Потім суддя і його родина ще обростали квартирами, машинами і гаражами і ми наближаємося до мілкої афери, яка й погубить суддю або ні.
У 2013 році суддя придбав собі новий Mercedes ML-350 (2987 куб. см) і пригледів на території комунального медичного закладу “Госпіс” ділянку під нього.
Гараж збудував, а Галицький районний суд у травні 2007 року визнав у особі судді Б.Стефанюк за Лєсним право власності. Далі Лєсной висунув позов до міської ради про визнання права власності, мотивуючи його тим, що він “відкрито користується земельною ділянкою на протязі 15 років з 1992 року”.
Він запевняв, що “будівництво гаража не порушує жодних прав чи інтересів інших осіб”. На підтвердження “новоствореності” цього об’єкта нерухомості пред’явив довідку фірми “Львівміськбуд”, де йдеться про “будівництво двох автомобільних гаражів на замовлення п. Лєсного С.Є.” у 2004 році за вказано адресою.
І ось неприємність – там додивилися. Що ця ділянка належить комунальній Львівській міській лікарні “Госпіс”.
Від лютого 2022 року за заявою про недостовірні дані щодо будівництва гаражних приміщень на території “Госпісу” Львівським районним управлінням поліції №2 відкрито кримінальне провадження.
Не хепі енд.
У 2015 суддя вів справу про шахраїв, які продавали підроблені бронежилети мобілізованим в зону АТО. Вони були підроблені під вироби української фірми «Темп 3000», однак всередині “бронежилетів” була звичайна металева пластина, яку легко пробиває куля.
Прокуратура вимагала для зловмисників щонайменше 3 років позбавлення волі. Під час судового слідства “бізнесменів” визнали винними у шахрайстві, обом було призначено покарання у вигляді ув’язнення на 2,5 роки. Однак, “враховуючи щире каяття і нетяжкість злочину” суддя Сергій Лєсной прийняв рішення звільнили їх прямо у залі суду, встановивши однорічний випробувальний термін.
Зате у 2014 році суддя Лєсной за крадіжку чавунних батарей та металевих решіток з гаража, а також поцуплені з квартири у знайомої золоту обручку та ланцюжок, без вагань відправив злодія-рецидивіста, на утриманні якого було троє малолітніх дітей, за грати терміном на два роки.
За матеріалами автора Богдана Скаврона «Діло»
Фото: dilo.net.ua.
07/21/2022
