– Ну і що?
– Як це «ну і що»? Ми ж з тобою по суботах, того… цього.
– Вибач, забула. Ось полежу кілька годинок, може, минеться.
– Лежи, дорога, хоч дві, хоч три години. А я поки сам вечерю приготую.
– Що б я без тебе робила! Там в морозильнику є пакет з замороженим фаршем…
– Зараз подивлюся… Ось це?
– Ні, це не фарш. Це печінка.
– Піду ще понишпорю.. А це от не фарш, випадково?
– Часом не фарш. Це просто м’ясо. Почекай, зараз я піднімуся і сама його тобі знайду… На ось, працюй, а я піду, ляжу.
– Пташко моя, але він же як камінь. Це ж він до наступної суботи буде відтавати!
– Поклади в мікрохвильовку, буквально на півхвилинки… Хоча, почекай. Боюся, ти його звариш. Зараз встану і сама розморожу… Все, готово. Піду ляжу.
– Звичайно, лягай. Сьогодні ж субота. Тобі треба бути в формі. А я зараз швиденько наваляю… цих… як їх… котлеток… Слухай, а вони чомусь не виходять, розвалюються і до рук липнуть …
– Ти яйце туди поклав?
– А, он воно що! Ну, поклав. І скільки воно тут має полежати?
– О Боже! Почекай, я йду до тебе… Ось так ось це робиться і ось так. Запам’ятав?
– Та що тут запам’ятовувати? А ти йди, приляж. Я тебе покличу, коли буде готово. Відпочивай, рибонько, готуйся смачно повечеряти, при свічках. Сьогодні ж у нас субота!
– Та пам’ятаю, пам’ятаю! Смаж давай свої котлети.
– Так, на чому: на рослинній олії чи вершковому маслі? А може, на салі?
– На моїх сльозах! Ти даси мені сьогодні відпочити?
– Заспокойся, серденько моє! Я вирішив посмажити наші котлетки відразу на всьому. Смак повинен бути – приголомшливий! Ось, нехай смажаться, а я поки телевізор подивлюся.
– Який телевізор, бевзю? Вони ж у тебе вже горять!
– А я думаю, що це так не дуже смачно у нас на кухні запахло… Ой, як у мене голова розболілася!
– Іди лягай. Сама вечерю приготую! З тебе кулінар, як з чайника круїзний лайнер.
– Дійсно, ластівко, краще я ляжу. Тим більше, що більшу частину роботи я вже зробив. А мені треба відпочити. Сьогодні ж у нас субота, мені треба бути в формі!..
З Мережі.
Фото ілюстративне.
