Кістки в карасі пропечуться і розчиняться, якщо приготувати рибу таким способом
І жодних обробок риби!
Річкова риба має багатий аромат і насичений смак, але багато господинь обходять увагою карасів і іншу рибу, боячись великої кількості кісток. Ми розповімо, як приготувати швидко і просто цю рибу. І дрібні кістки більше не будуть проблемою.
Основні інгредієнти:
- Карась – 5 штук
- Лимон – половина
- Панірувальні сухарі – 100 грамів
- Чорний перець, сіль, соняшникова олія, зелень – за смаком
Як готувати:
Тушки помити, очистити від нутрощів і луски.
На рибі по всій поверхні з обох сторін виконати глибокі надрізи паралельно або ромбоподібно, але глибоко, до хребта. Так дрібні кістки добре пропечуться просто розчиняться.
Кожну рибину обваляти в панірувальних сухарях, зайве струсити, викласти на розпечену сковороду з олією, смажити з кожного боку по 5-7 хвилин.
Читайте також: Як красиво оформити м’ясну, рибну, сирну, овочеву і фруктову нарізки
Подавати в сухарях, скропивши лимонним соком або обклавши шматочками лимона. Прикрасити зеленню, цибулею.
Нюанс: при виконанні надрізів можна навіть почути хрускіт. Після смаження з риби доведеться видаляти тільки хребет і ребра.
Смачного!
Беріть лайфхак на замітку і діліться з усіма друзями!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся