Ключі від квартири свекрухи Валентина знайшла у кишені чоловіка. Взяла потай, адже він би точно не погодився б їх віддати. Вже наступного дня їхала до Рити Ігорівни з серйозною розмовою. Звісно, та б ніколи її в квартиру не впустила, але ключі допомогли. Хіба ж знала що побачить відчинивши двері?
Марина мала не менш здивовані очі ніж Валентина коли побачила її на порозі. Жінки одночасно й промовили звертаючись одна до одної: “А що ти тут робиш?”.
Вийшла із кімнати на на звуки голосу Валентини і Рита Ігорівна. Жінка стала схрестивши руки перед собою. Ох, як давно вона чекала цього моменту. Невістка колишня і теперішня обмінялись місцями і рогами.
Валентина сиділа на кухні, стукаючи ложкою об край чашки з недопитою кавою. Діти гралися у вітальні, їхній сміх долинав з іншої кімнати, але настрій у неї був далеко не радісний.
Останні півроку її шлюб летів шкереберть, а чоловік Андрій змінився до невпізнання. Став якийсь потайний і нервовий. Але найгірше – більше не приносив гроші в сім’ю.
Пояснював все просто – віддає своїй матері на те, аби вона одужала. Валентина не мала зв’язку зі свекрухою – жінка від початку не прийняла її і відверто зневажала за те, що та колись зруйнувала перший шлюб Андрія.
П’ять років тому Валентина зробила все, щоб Андрій залишив свою першу сім’ю. Вона знала, що він одружений, коли вони почали зустрічатися, але не зупинилася.
Вона боролася за своє кохання і йшла до мети як звикла – головами. І ось тепер вони разом, мають двох дітей, і Валентина не відчувала ніколи ні краплі докорів сумління. Навпаки – раділа.
Але ця ситуація з грошима підточувала її терпіння. Андрій не приносив додому ні копійки, хоча вона знала, що він працює і заробляє не просто гарно, а дуже пристойно.
Звісно, продукти він купував, але на тому і все. Валентина зі своєї зарплатні мусила оплачувати комунальні і свій фітнес. Похід у салон уже був чимось нездійсненним, бо де взяти скільки грошей?
А чоловік постійно виправдовувався потребами матері. “Вона нездужає, їй потрібно допомогти”. Валентина місця собі не знаходила від обурення. Вона була переконана, що свекруха просто використовує сина і рада насолити невістці будь як.
Того ранку, Валентина вирішила піти до свекрухи, щоб розібратися. Яка б та не була не здорова, але забирати все до копійки то занадто. Валентина мала намір усе це припинити.
Свекруха жила в невеликому будинку на краю міста. Валентина прийшла без попередження. Відчинивши двері ключем, що взяла у чоловіка вона побачила у коридорі першу дружину свого чоловіка Маринку.
Жінка йшла із кімнати із чашкою в руці. Валентину вразило те, що Марина була у домашніх капцях і халаті. На голові рушник. Тобто, вона тут не на гостині була, жила.
– Що тут відбувається? – Валентина ледве тримала себе в руках.
Марина підняла голову і кинула на неї холодний погляд.
– А ти хіба не знаєш? Я тут живу уже більше ніж пів року.
Обличчя Валентини одразу стало багряним:
– Ви заодно? Андрій тепер зі мною, ми маємо двох дітей! Що вам від нас треба, чого лізете у наше життя?
Марина була спокійною напрочуд:
– Андрій сам вирішив допомагати нам. Я його не просила. Він розуміє, що має відповідати за свого сина. А те, що ти не можеш цього прийняти, – це вже твої проблеми. Зрештою, ніякого гріха – ми вінчані. Та й зручніше так і спокійніше. Не переймайся за свій шлюб, мене все влаштовує, так, навіть краще, якщо чесно.
Свекруха додала:
– А, що Валентино, роги не заважають? Ти голову вище підіймай тоді їх не так видно буде.
Не знайшовши слів, Валентина швидко вийшла з будинку, залишивши свекруху й Маринку усміхненими і задоволеними собою. Вона не була готова, не знала як бути далі.
— Я тебе не жену, – сказав Андрій увечері, – Чого тобі не вистачає: дім повна чаша. Там мій син, Маринка поки ремонтує свою оселю, тому й живе у мами моєї. Не вигадуй собі нічого такого. Зрештою, то найменше, що ми могли їй зробити після того, як я з нею повівся.
Валентина сиділа на дивані геть розгублена і спустошена. Як він міг? У них же діти сім’я? Невже все це для нього не має ніякого значення? Невже не розуміє. як їй важко зараз? За що ж він так із нею?
Головна картинка ілюстративна.
