На гостині скуштувала. Чесно, ніколи такого смачного салату не куштувала. Дуже незвичне поєднання продуктів і неповторний смак.
Інгредієнти:
- яловичина – 300 гр.
- морква – 1 шт.
- перець болгарський – 1 шт.
- часник – 3-4 зубчики.
- кукурудза – 1 банка (170 гр).
- квасоля – 1 банка (170 гр).
- коріандр – 1 ч. л..
- перець чорний мелений -1 / 2 ч. л.
- аджика – 1 ч. л.
- цукор – 1 ч. л.
- сіль – 1 ч. л.
- оцет 9% – 1 ст. л.
- олія -6-7 ст. л.
- зелень (кріп, петрушка).
Готуємо:
Начищену моркву натираємо на терці для моркви по -корейськи. Коріандр подрібнюємо, або беремо готовий перемелений і відправляємо його до нашої моркви, також додаємо мелений чорний перець, трішки аджики, пропускаємо через прес часник, додаємо цукор.
Моркву добре перемішуємо, можна віджати злегка руками, щоб морква пустила сік. Олію розігріваємо і переливаємо до моркви, перемішуємо та додаємо оцет. Відкладаємо моркву в бік.
Болгарський перець нарізаємо дрібненькою соломкою.
Яловичину відварюємо у заздалегідь підсоленій водичці, охолоджуємо та нарізаємо його соломкою.
Нарізаний перець та м’ясо відправляємо до моркви, сюди ж додаємо консервовану квасолю і кукурудзу також консервовану.
Дрібно нарізаємо зелень, відправляємо її до нашого салату, солимо за смаком і перемішуємо.
Салат соковитий та неймовірно смачний!
Смачного!
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся