Коли чоловік сказав, що він збирається піти до коханки, Вірочка йому навіть допомогла зібрати речі. Проконтролювала, щоби зарядку не забув, телефон. Акуратно склала шкарпетки і випрасувані сорочки. Просила не забувати приймати те, що приписали йому спеціалісти. А коли за ним зачинились двері, вона тільки тоді дала волю почуттям.
Подруга приїхала її рятувати. Вірочка світу білого не бачила. Все запитувала: чому саме з нею таке трапилось. Чому?
Сім років шлюбу Віра намагалася бути зразковою дружиною. Олексій був її другим чоловіком, зустрілися вони вже після 30-ти. Розписалися і з’їхалися. Дітей спільних не було, може, і на краще.
У першому шлюбі Вірочка зрозуміла, що дружина має бути ідеальною у всьому. Чоловік незадоволений чимось, отже, вона причина того. Перший чоловік хотів повернутися, все налагодити, але Віра тоді вже будувала стосунки з Олексієм.
Вона намагалася бути найласкавішою, найдобрішою та найуважнішою. Подруги казали, що так не можна, а вона лише відмахувалась і продовжувала все робити по-своєму. Вона знала, що образ дружини повинен бути ідеальним, щоб все було гладко і тихо.
І ось знову пішов. Всі дівчата плакали, одна Наташа мовчала, а потім заявила:
— До Нового року, повернеться. Перший повертався. Немає більше таких зручних жінок, награється і приповзе додому.
Дівчата шикали на Наталю, а вона не вгавала:
— Ні, ну а хто з ним ще так носитиметься і носа йому втиратиме? Це ж треба таке: поставити на п’ядестал і пилючку з нього здувати. Ти Вірочко мене вибач, але не права ти була з самого початку. Надто йому м’яко спалось і смачно їлось. Так теж не можна. Але ти ж уже зараз його простила. Я ж бачу, у двері подзвонить, ти на руках у дім занесеш. Так?
Вірочка лиш схлипнула. Схоже слова подруги так і залишились для неї не зрозумілими.
А чоловік таки повернувся. Вірочка розкладала пом’яті сорочки і діряві шкарпетки з його наспіх зібраної валізи. Слухала, як він жаліється на “ту” іншу і тихо втирала сльозу щастя:
— А я холодчику твого улюбленого приготувала. З хроном. Сама терла, все як ти любиш. Ти приляж з дороги, а я сюди зараз принесу. Ти ж виморився, любий мій?
Н-но… Схоже деякі люди ніколи не міняються, і не прозрівають. А скільки їх таких є?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
