Насправді, чоловік випивав. Часто приходив пізно ввечері, коли Даша з Анюткою вже спали, відкривав холодильник і їв усе підряд.
На хмільну голову його тягнуло на солодке. Він регулярно з’їдав всі солодкі сирки для Анютки. На ранок Даша несміливо питала, навіщо він знову з’їв дитячий сніданок. Василь незмінно відповідав, що він, між іншим, працює! А значить, в своєму домі може їсти все, що лежить в холодильнику. І крапка.
Якщо б можна було піти і купити ще сирків – Даша б так і робила. Не вступала ю в конфлікт через дрібниці. Але бюджет був строго обмежений, сума на сирки для дитини, щоб вистачило на тиждень, була незмінною. Доводилося варити Анютці кашу без молока, яку та не дуже любила.
Одного разу Даша зрозуміла, що відклала достатньо грошей, щоб піти. І пішла. Вночі, не чекаючи приходу Василя.
Незрозуміло, що приголомшило його більше: те, що дружина пішла, чи відсутність в холодильнику звичного корму.
Даша потім довго називала одну-єдину причину розлучення всім, хто цікавився. Сирки. Тому що їй і справді тоді здавалося, що він, в загальному, хороший. Нормальний чоловік. Просто поїдає весь час їжу дитини, такий у нього дивний пунктик.
Вона і сама часом дивувалася: «Це що ж, я така ненормальна, що втекла через їжу? І чому тоді я не шкодую про зроблене? »
Це потім вона піднялася на ноги, почала нормально заробляти і пішла на терапію. І психотерапевт пояснив Даші, що її психіка звузилася до єдиного предмета, який бачився їй причиною всіх бід. Не любов чоловіка до чарки, не його байдужість, не її емоційна залежність, не вразливий і безгрошовий період догляду за дочкою ввижалися їй проблемами, які потрібно вирішувати.
Всі печалі цього світу звузилися до баночки солодкого сиру.
Вона ж і стала символом всіх її негараздів.
За матеріалами – dissomnia.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.net.ua заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся