Зовсім нещодавно, вже доволі холодним осіннім ранком, добираючись на роботу маршруткою, я звернула увагу на дівчинку років десяти, яка сіла поряд зі мною. Вона тримала в руках саморобний подарунок із написом: “Для мами”.
Її щоки були червоні від холоду, але очі світилися щастям. Я не втрималася й запитала:
– Куди це ти з таким гарним подарунком?
Вона відповіла:
– Мама працює прибиральницею в лікарні, і я хочу зробити їй сюрприз. Вона завжди каже, що я її найбільше щастя, але я хочу, щоб і вона відчула себе щасливою.
Коли дівчинка дістала свій гаманець, щоб заплатити за проїзд, стало зрозуміло, що грошей не вистачає.
Водій, на жаль, відреагував грубо, наполягаючи, що вона має вийти. Але раптом чоловік із заднього сидіння заплатив за неї, а ще кілька пасажирів підтримали його жест.
Дівчинка, тримала подарунок і оглядалася на всіх нас, а потім тихо сказала:
– Дякую! Я обов’язково виросту доброю людиною, як ви”.
Її слова змусили замислитися всіх пасажирів, а тиша, яка запанувала після цього, була особливою — це був момент, коли кожен усвідомив, як іноді мало потрібно, щоб змінити чиєсь життя.
Коли я розповіла цю історію друзям, вони поділилися своїми подібними випадками.
Тоді я зрозуміла: такі дрібниці створюють наш світ, і саме вони є справжньою магією, яку кожен може подарувати.
