– Жити «на віру»? ти що, цукерку не розпробував і не знаєш чи будеш брати кілограм чи два? Як ти на мою доньку не надивився за ці пів року, то вже нічого цікавого не побачиш. Двері отам. А ти, Лілю, залишися і я тобі дещо розкажу.
Донька була дуже незадоволена тим, як я повелася з «коханням всього її життя», але таки послухалася і сіла послухати мою історію такого ж «кохання всього життя».
– Доню, чоловік може називати як завгодно небажання брати тебе за дружину. Нема нічого поганого в тому, що ви не підходите один одному і просто треба чесно сказати, що він не бачить в тобі дружини, а бачить в іншій ролі.
І далі я розказала їй як ми зустрілися з її батьком. Я була не красуня, гарна робота і квартира від батьків, але на тому всі мої плюси закінчувалися. Я була ще повненька і в школі теж, тому досвіду знайомства з хлопцями не було. Я хіба знала, що мене в кращому випадку ігнорують і то добре.
Але вже мені тридцять і я вже хочу мати родину, хочу вертатися до когось. Хто мене чекає з нетерпінням, хочу мати дитинку. З такими думками я ходила і натрапила на Тараса, красеня з карими очима, він був консультантом в магазині і поміг мені вибрати кухонний комбайн.
І я так жартома і з великою надією сказала, що за такий вдалий вибір я приготую щось смачне і так йому віддячу.
– Я з радістю прийду на вечерю, – сказав Тарас і взяв у мене адресу.
Я так старалася, ви собі й не уявляєте, я приготувала чотири страви, бо дуже хотіла сподобатися хлопцеві, адже такий красень! Тарас прийшов без букета, але з вином, я відчула якийсь укол, але потім сказала собі: «То ж не побачення, а ти сама його запросила!». Він і потім не приходив з квітами, але то таке.
Їжу мою похвалив, окинув поглядом квартиру і зробив для себе певні висновки. А я собі додумала, що то у нас все йде до весілля. Я інколи ночувала у нього, перед тим вичистивши його квартиру і наповнивши його холодильник смачною їжею, позичала йому гроші, які він ніколи не віддавав, любила його безмежно і чекала.
Минув рік таких стосунків і вже мене мама питає. Коли ж я познайомлю їх з нареченим, а я що маю сказати? тоді й наважилася спитати Тараса, коли ж уже весілля.
– Яке весілля? Ти себе в дзеркалі бачила?
Отак, все він розгледів з першого погляду, просто зробив собі правильні висновки, що ця буде старатися усюди, від кухні, до вітальні, і навіть не треба нічого для цього робити, можна не робити компліменти, не дарувати подарунків і не приносити квітів, все ж вона сама собі придумає, зробить і виправдає і ще й подякує.
І так і було. Я готова була на все закривати очі, бо ж такий хлопець біля мене, боже збав його відлякати словом чи ділом!
Я не плакала і не просилася, а отак похитала головою і зрозуміла, що я дала з собою так чинити. Тому забрала у нього ключі від своєї квартири і почала жити далі. Ну, як жити, спочатку те все життя мені було не миле, але ж не могла я батьків підвести, тому старалася й на роботу ходити і робити вигляд, що я сильна…
А потім я зустріла Максима і він мені через місяць зробив пропозицію руки і серця. А я ще тягнула,бо не вірила,що таке можливо і хтось хоче зі мною життя прожити, навіть не скуштувавши всіх моїх страв, не позичивши навічно грошей і не побачивши мене у ролі прибиральниці. Але Максим був невблаганний і казав, що таку жінку ще у нього вкрадуть, тому гайда до розпису.
І я не пожаліла жодного дня, що я дружина. Донька задумалася, а я дуже надіюся, що вона теж зробить правильні висновки і не дасть собою крутити.
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
