Хочу розповісти свою історію і, можливо, підтримати тих жінок, які зараз перебувають у подібній ситуації.
Попри те, що зараз суспільство хвилюють значущіші проблеми, але й звичне життя ніхто не відміняв. Повірте, сімейні проблеми, труднощі і низка інших життєвих викликів нікуди не поділися.
Читаючи відгуки та коментарі під жіночими сповідями, не завжди можна зустріти розуміння, підтримку чи добру і щиру пораду.
Отже розповім про себе: багато років тому мій перший чоловік часто затримувався на роботі, залишався на ще одну зміну, виходив на роботу у свій законний вихідний і все в цьому дусі. Мотивував благородним “для додаткового заробітку”. Але тих грошей якось не дуже й було видно.
Я бачила і відчувала холодну байдужість до себе та до новонародженої донечки. Було таке прикре відчуття, що людина щаслива, але не зі мною.
Я відразу, не соромлячись і не завиваючи у довгий папірчик, казала, що якщо ми йому не потрібні, то він вільний і може йти.
Словом, коли доньці виповнився рочок, він пішов зі словами “я тебе більше не кохаю”.
Вже потім я вже дізналася про іншу жінку, через кілька місяців. Це був початок мого нового щасливого життя.
Я повністю змінила власне ставлення до себе, а невдовзі зустріла свого коханого чоловіка. Можна сміливо сказати, що це було кохання всього мого життя.
І хоча коханого більше немає на світі, я не шкодую, що вчинок колишнього відкрив для мене нове життя.
Добре, що він показав справжнього себе на початку, не витримавши першого сімейного випробування, коли в цілому було все добре. Це не хвороби, не безгрошів’я, не ще, щось серйозне.
Фото Олександри К.
