Коли Іру запитували, як у неї справи, вона завжди відповідала, що все чудово. Хоча вічно втомленою виглядала, але не цьому суть. Цього року її чоботям виповнилося 20 років. Ні, це не те що ви подумали, просто вони дуже якісні!
Час минав і, начебто, стихло бажання всіх навколо втручатися в життя Іри. Розпитувати чому роками носить старе взуття, чому після роботи йде додому пішки. А тут, наче світло блискавки, рознеслася дивовижна звістка: Іра поїхала, залишила чоловіка і дітей і просто зникла з сім’ї! Ніхто не знає де вона, в якій країні, телефони всі вимкнені, сторінки видалені.
Всі знайомі засуджували її вчинок.
– І що ж їй бракувало? Як вареник у маслі жила, а тепер вирішила до іншого, багатшого втекти. Чоловік так добре до неї ставився, а вона? Невдячна!
Справді, чоловік для неї дім побудував, возив на море, але давайте конкретніше.
Так, він звів власний будинок, але поселив туди, крім Іри і дітей, всю свою рідню! А свої квартири родичі здавали в оренду. А Іра там почувалася адміністратором готелю. Та ні, який адміністратор? Вона була прибиральницею, кухарем, офіціанткою, але не господинею.
Будинок чоловік оформив на свою матір, щоб в разі розлучення Ірі нічого не дісталося. Кухарем теж була Іра! При чому вона готувала для різних категорій гостей: дітям потрібна була окрема їжа, літнім інша, їм інша. Крім усього цього їй доводилося готувати особливу їжу для собак сестри чоловіка. Свекруха якось сказала що потрібно розвести курей і поросят. А дивитися за ними повинна Іра.
Іра ще й працювала продавцем на овочевому базарі. Їй доводилося після роботи крокувати пішки додому. Так, саме доводилося. Тому що її зарплатою розпоряджався чоловік, а їй не можна було витрачати гроші на проїзд. «Пенсіонери, он, в день по 15 км ходять, що це – 5 км пішки після роботи, прогулятися».
Діти Іри – це взагалі особлива тема. Вони швидко навчилися поводитися з матір’ю так, як це робили всі дорослі у них вдома. А кликали вони її словами: «Ей, ти». Їй не дозволялося ходити в школу за дітьми, відвідувати батьківські збори. Все тому, що вона була «не дуже тямущою і виглядала не дуже».
Тепер трохи про поїздки на ці “моря”. Так, вона їздила! Але в ролі кого? У ролі няньки для своїх і чужих дітей. Провести 2 тижні на морі, але жодного разу не скупатися! Так, це був відпочинок!
Уже рік, як Іра пішла з сім’ї. Їй скоро виповниться 40 років. Вона дивиться за чужими дітьми, але тепер уже за гроші. Живе неподалік моря, щоранку прокидається від криків чайок.
Нещодавно вона купила собі першу в житті сукню, яка сподобалась саме їй. Без порад, критики, скиглення про вартість. Тепер їй не потрібно відкладати кошти на чоловіка, на свекруху, на сестру чоловіка і так далі …
– Я не пам’ятаю день, коли почала жити, як прислуга. Все почалося непомітно. Але я прекрасно пам’ятаю той день, коли знову стала жінкою. Тепер я живу для себе. Не хочу будинків, квартир і поїздок на море. Мені вистачає орендованої кімнатки на березі моря. Моє життя начебто знову набуває барв …
Коли Іра розповіла мені цю дивну історію, я просто не повірила, моя суб’єктивна думка, що Іра просто вигадує, або недоговорює всієї правди, бо кажучи відверто, я собі такої ситуації не уявляю, а ви?
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
