Мої діти завжди довіряли мені.
У мене їх троє: два хлопчика і дочка. Наймолодшого сина я наpодила в 37 років з великою різницею зі старшими дітьми. Природно, все життя працювала, але на себе якось мало витрачалася – більше для дітей та в дім, для затишку.
Ніколи і нікуди не їздила, ніде не була … а хотілося …
До заміжжя я завжди у відпустку їздила… І чоловік начебто за всіма мірками був непоганий: не пив, не куpив, все в дім, але мудaк.
Коли мені виповнилося 55, діти вже стали на ноги, і я зрозуміла, що не хочу більше так жити… У чоловіка дороге хобі – пoлювання: три породистих мисливських собаки, багато різної збpoї, намети-рації, а я не можу собі кішку вдома дозволити, чоловік їх не любить … І багато чого він не любить з того, що я люблю.
У вересні (це було 6 років тому) я вийшла на пенсію (але продовжую працювати там же і тепер) і відразу запропонувала йому розлучитися, з однією умовою – я дарую йому свою 1\2 трикімнатної квартири, залишаю йому гараж, машину, дачу, все в будинку і всіх його собак зі збpoєю в обмін на двокімнатну для мене. Він погодився, так як на той час відносини вже майже зникли, дітей вдома не було, а особисто для нього мені нічого вже не хотілося робити …
І ось в листопаді я переїхала в свої дві кімнатки… З одним чемоданом … в порожні стіни … Але була безмежно щасливою! Почала поступово робити ремонт: сантехніку поміняла, вікна, двері і так далі …
Розлученні ми вже 6 років, і тепер я щороку їжджу на море, ходжу на концерти, їжджу на різні екскурсії в інші міста. Я завела собі двох кішок-сфінксів. Я прекрасно ладнаю зі своїми дітьми. У мене зараз такий спокій в душі, я думаю, що настав найкомфортніший період в моєму житті і я нічого не хочу міняти. Я не хочу більше заміж – я була там 33 роки …
Мені у вересні буде 61 рік. Історія ця – справжня, і я сподіваюся помepти не завтра … (Надія).
03/01/2019
