Я знаю, що хресними завжди обирають людей поважних та багатих, аби в разі якоїсь життєвої ситуації змогли допомогти.
А вона чим допоможе?
А ще кажуть, що дитина може повторити долю хрещеної, то хіба я хочу аби моя онучка до сивих кіс ходила самотою?
Просто не розумію, чому цього ніяк не можу пояснити доньці, яка лиш рукою махає:
– То все ваші забобони. Наталя – найкраща людина, яку я знаю і якщо наша дитина буде наполовину така розумна, як вона – то це взагалі буд за щастя.
– Ну, дивися, – кажу я їй, – аби ти потім сама на себе не плакала.
Похрестили вони дитину і я, знаєте, ввесь час стояла біля тієї Наталі, бо ще дитину впустить, але та міцно тримала, хоч це добре.
Діти жили окремо, тому я не дуже часто приїжджала, але маю біля себе сусідку, яка має теж таку онучку маленьку, то вже знаю, що її вміє: сидить вже, вагу набирає, вже може й «мама» сказати.
А наша нічого! Нічого не говорить.
– Мамо, дитині й року нема. Ви хочете аби вона повним реченням говорила?
– Я хочу аби вона була як всі діти.
– Вона й є, як усі діти.
Але далі гірше – ні в рік не говорить, ні в два! Ледве в три роки щось почала лебедіти. А я кажу доньці:
– Ти мене не послухала і взяла таку хресну мама, то, що хотіти від дитини? Але ніколи мене не послухаєш!
Аж тут недавно приходить вся така щаслива і каже, що в дитини просто вуздечка під’язикова коротка і якщо зробити операцію, то вона буде говорити.
– Ти що дитину під наpкоз даш? Ти знаєш, як це шкідливо в такому малому віці?
– Мамо, все нормально. Тут нічого такого нема.
– Нічого такого? Це ж наpкоз! А я тебе попереджала! То все через ту Наталю!
– Мамо, це просто недогледіла педіатр, а не вина Наталі!
І ось тепер мені дитину будуть брати на операцію, бо не хотіли мене слухати. Якщо гідні люди йдуть в хресні, здорові та гарні, тоді й дитина має щасливу долю!
А якщо беруть яке-небудь, то потім отак викидай гроші на ліво і на право, бо тепер безкоштовно немає нічого!
І все через те, що не хотіла мене слухати!
Фото Ярослава Романюка.
