fbpx
Історії з життя
Коли на фантазії моєї внучки жалілись вихователі, я ще й обурювалась – нормальна в нас дитина, нічого не вигадує. Але ось довелось мені з нею посидіти і дитя такого батькам наскладало, що й страшно. А головне, я довести, що це вигадки не можу

Про невістку нічого поганого не скажу: вона охайна, господарська, з нею цікаво спілкуватися. Іноді її навіть шкода: у мого сина важкий характер, може з мухи слона зробити, шумить постійно, а невістка тиха. Але ось дочка їх (моя внучка) – дівчинка з дивацтвами. Через її буйну фантазію і почалися всі неприємності.

Внучці зараз п’ять років. Невістка з дитинства намагалася прищепити до неї все добре і хороше – в основному через казки. Причому, не просто читала їй книжки, а ставила з нею міні-спектаклі: вони перевдягалися в казкових персонажів і грали ролі. Мені подобався такий підхід до виховання, але знала б я, у що це потім виллється! Ось так, невістка до чотирьох років займалася з дівчинкою, а потім віддала її в дитячий сад. Вихователі захоплювалися незвичайною дівчинкою, яка живе як би в іншому світі, але іноді скаржилися – чи то вона не правду каже, ні то вигадує, але баламутить інших дітей.

Я до якогось часу обурювалася таким зауваженням з боку педагогів, поки сама не зрозуміла – вони мають рацію. Вперше я взяла онуку на три вихідних дня, коли її батьки працювали. Вони мені строго-настрого заборонили купувати внучці щось шоколадне, у дитини не сприйняття цього продукту взагалі. Ну ні так ні! Внучка хитро у мене виманював шоколадки і цукерки, але я їй пояснила, що їй не можна. Коли ж я віддала дитину батькам, почався шум! Син мені дзвонить, обурюється – він же просив не давати шоколад! Виявилося, що внучка їм розповіла, що я купила шоколадний торт і просила не розповідати батькам, і, нібито, ми щоранку пили чай з цим тортом. Дуже смачний, ще й з трояндочками зверху. Але такого ж не було! Найгірше, що мені було неможливо було це довести – у дівчинки потім два дні була легкий висип, причому незрозуміло від чого!

Далі краще. У дитинстві я своїх синів тримала в строгості, бо тата не було, от я і була і мамою і татом. Але щоб я до внучки щось мала – ніколи б такого не сталося! Але вона вирішила знову чогось скласти нову історію! Коли вона нещодавно гостювала у мене, то витягла борошно, розсипала по підлозі, в мисці розвела «тісто» з водою, і все це знову на підлогу зронила. Побачила я цю картину і кажу спокійно:

— Ех, в куток би тебе, але ти ж принцеса! Давай тепер, допомагай мені, разом приберемо!

Але вже вдома все це було вже переказано так: я побачила, що внучка розсипала борошно, і влаштувала сцену. Я і руками махала і дитину туди сюди водила!

Ось звідки така фантазія? Я за сина з невісткою питаю у внучки – навіщо вона це все вигадує, але мала говорить:

— Так було, бабуся, просто ти не пам’ятаєш, і не хочеш нічого розповідати!

Причому так переконливо, що я сама готова повірити! Актриса ще та! Невістка нічого не говорить, незрозуміло, що там у неї в голові, а син вірить дочці! А я вже сумніваюся – чи брати мені тепер ще до себе дитину. Прошу сина відвести дитину до дитячого спеціаліста, але той тільки з себе виходить – мовляв, вона нормальна, це у мене на старість років щось не то. Ось як бути в такій ситуації?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

 

You cannot copy content of this page
facebook