fbpx
Історії з життя
Коли не стало моєї дружини її батьки повелись досить дивно. замість слів підтримки я почув прохання віддати їм частину нашої квартири, адже вони є першочерговими спадкоємцями. І це все з урахуванням того, що я залишився з двома малолітніми дітьми і квартиру я придбав за власні кошти. хай навіть і перебуваючи у шлюбі

Мені завжди здавалося, що надто жадібні люди бувають тільки в кіно або книгах, але ніяк не реальному світі. Однак на ділі все виявляється трохи інакше, тому що зараз батьки моєї покійної дружини хочуть відсудити у мене частину нашої з нею квартири. Кажуть, що вона була придбана на їхні гроші, коли насправді їх кошти пішли тільки на ремонт. Сама ж квартира була придбана за мої гроші. Та й яке їм взагалі діло до нашого майна. Всі речі, які вони хотіли забрати, я віддав. Тим не менш, вони не перестають телефонувати мені і розповідати, що якщо я не погоджусь мирно розділити житло, то вони звернуться за допомогою до суду.

Мені і так не просто зараз з дітьми, а мені ще й за житло потрібно перейматись. У мене навіть зараз виникають сумніви щодо того, наскільки вони дійсно її любили. Я за своє життя ніколи не бачив таких батьків, які в першу чергу починають займатися грошима відразу після того, що сталось. навіть наші діти не спиняють цих людей. Це просто ненормально. І найцікавіше те, що я розумію всю безглуздість їхніх претензій. Вони нічого не можуть мені пред’явити офіційно. Суд навіть розглядати не стане подібну справу, але це ніяк не полегшує моє становище. Я намагався поговорити з ними один на один, але це ні до чого не привело. Вони або не чули мене, або просто не хотіли сприймати будь-які мої слова. Поняття не маю що на них найшло, тому що раніше спілкування було нормальним, але зараз це абсолютно інші люди.

Мої друзі кажуть, що я повинен просто їх ігнорувати і не звертати уваги, але коли такі методи допомагали? Ми ж не діти в школі, а дорослі люди, які вирішують питання з нерухомістю. І від людей, які за роками прожили два моїх життя, я все-таки очікую трохи більше адекватної поведінки. Адже те, що я бачу зараз, просто неприпустимо.

Радує хоча б той факт, що брат моєї дружини знаходиться на моєму боці. Він розуміє абсурд відбувається ситуації і намагається заспокоїти батьків. Просить заспокоїтись і подумати про онуків. Очевидно його ніхто не послухав, але подібна підтримка хоча б дозволила мені переконатися в своїй правоті. Адже коли навколо тебе відбувається те, що уявити важко, то починаєш сумніватися у власній адекватності.

Загалом, не знаю як все складеться далі, але я не маю наміру більше терпіти все це. Ми або прийдемо до примирення, або я просто припиняю з ними всі зв’язки і дітей такі бабуся і дідусь не побачать навіть у соцмережах.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page
facebook