fbpx

Коли поїзд під’їхав, брат з радістю підійшов до свого вагона і хотів пред’явити квиток провідникові, однак виявив, що в кишені сорочки його немає. Там був лише його паспорт

Мій брат дуже розумний, начитаний хлопець, з яким дуже цікаво спілкуватися. Він добрий і чуйний, але з ним часто трапляються дивні речі.

Якось, коли він був студентом, йому довелося їхати на канікули додому. Оскільки він здав сесію достроково, то вирішив повернутися раніше. Шлях був не близький, йому потрібно було робити пересадку на інший поїзд приблизно посередині дороги, у місті з мільйоном мешканців. Грошей у нього залишалося лише на покупку квитка.

Благополучно діставшись до станції пересадки, він підійшов до каси і купив за останні гроші квиток. Поклавши його в нагрудну кишеню сорочки, почав очікувати прибуття поїзда і мріяти про те, як ляже на свою полицю і засне, бо то вже була пізня година.

Коли поїзд під’їхав, брат з радістю підійшов до свого вагона і хотів пред’явити квиток провідникові, однак виявив, що в кишені сорочки його немає. Там був лише його паспорт. «Можливо, квиток у паспорті», подумав брат, нервово перегортаючи листки і трясучи паспортом. Він зрозумів, що не встигає на поїзд. Шукати в кишенях та сумці часу не було, тому що поїзд стояв лише кілька хвилин.

Схвильований і здивований він повернувся до зали очікування і почав обмірковувати свої дії. Мобільних телефонів тоді ще не було, а шкода.

Він згадав, що у цьому місті живе його тітка, але адреси не пам’ятав. Він бував у неї в гостях багато років тому, коли йому було близько 7 років чи навіть менше. З дитячих спогадів випливали картинки, що вона жила неподалік аеропорту на п’ятому поверсі, але номер її будинку в пам’яті не зберігся. «Ну що ж, доведеться шукати», подумав він.

Втомлений від роздумів та переживань, він поклав сумку під голову та заснув. Проспавши практично до ранку, і розплющивши очі, він не повірив тому, що побачив. Прямо в його бік йшов батько і дивився на нього. Як це могло трапитись? Якийсь нечуваний збіг. Обидва були здивовані. Адже батько жив у селі, більш ніж за 100 км від цього міста, а брат не збирався цього дня їхати додому.

Може, це сон подумав брат. Але ні, батько наблизився, звичайно, теж не зовсім вірячи своїм очам. «Що ти тут робиш?», спитав він. Брат спробував усе пояснити, але думки плуталися, і він ледве розповів історію до кінця.

Батько дав йому гроші на квиток, а сам сів на поїзд, який їхав у протилежному напрямку. Виявляється, його вперше в житті відправили у відрядження, і йому також потрібно було пересісти на цій станції на інший поїзд.

Ось яке дивне співпадіння може статися у нашому житті. А з моїм братом нерідко трапляються, ще й не такі загадкові речі. А квиток, як виявилося згодом, потрапив під обкладинку пастора. Брат випадково знайшов його через 2 роки.

Автор тексту Надія С.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page