fbpx
Події
“Коли прийшли до наших, до блокпоста, такий трохи моральний вибух був. Сльози“, – чоловік з родиною плили через річку та йшли 25 км пішки, щоб втекти з окупації

10 березня колона російських танків і БТРів зайшла до Великої Олександрівки на Херсонщині, зробивши життя мирних мешканців нестерпним, пишуть “Ґрати”.

Шукали АТОвців чи тероборонівців, вимагали від водіїв, які їздили через блокпости, здавати українські позиції.

Коли окупанти виявили, що мешканців в селі стає дедалі менше і не буде ким прикриватися від української армії, то закрили виїзд з села.

Часто росіяни приходили до будинків із перевірками і наведенням нового ладу. Так до місцевого мешканця Анатолія Фоменка прийшли чеченці і вирішили, що його татуювання має бути виведене.

Таку гуманність Анатолій пояснює тим, що вони побачили його маленьку дитину.

“Побачили, що дитина. Зайшов їхній старший, сказав, не будемо забирати. А чеченець, як виходив, сказав: “Даю десять днів, щоби ти вивів татуювання. У нас – свої закони“.

Наступна зустріч з «визволителями» була на дорозі – попався патрулю, а ті наказали роздягтися і почали гепати, видно теж не сподобалося татуювання.

Через деякий час ті ж військові ще раз приїхали до Анатолія додому. Цього разу вони таки затримали його.

“Хтось у селі їм розказав, що знайомі є з нашого села, вони воюють, а я з ними спілкуюся“, – вважає Анатолій.

Росіяни стали схиляти його до співпраці: хотіли, щоб чоловік телефонував своїм друзям-військовослужбовцям і дізнавався в них місцеперебування українських військ. Він відмовлявся.

Анатолія двічі возили до першої школи — там була їхня база.. Першого разу його “допитували” годину, другого – чотири години. Після цього Анатолій прийшов додому і сказав матері, що треба тікати або його просто так в спокої не залишать.

Через блокпости їхати їм не можна було, тому родина(Анатолій, його мама і трирічний син) вирішила переплисти через річку Інгулець, скориставшись човном.

Переночували у сватів в сусідньому селі і рано-вранці, з трирічною дитиною на руках, йшли близько 25 км пішки, доки їх не підібрали українські військові і підвезли до найближчого села. Там уже їх забрав брат Анатолія і відвіз до себе в село.

“Коли прийшли до наших, до блокпоста, такий трохи моральний вибух був. Сльози“, – зізнається чоловік, додаючи, що кожної секунди боялися, що їх зловлять росіяни.

Коли опинилися в безпеці, Анатолій зателефонував сусідам і дізнався, що буквально за дві години після їхньої втечі до них додому знову прийшли росіяни. Вибили двері, вікна, стріляли.

Фото: “Ґрати”.

06/03/2022

You cannot copy content of this page