Мені трішечки за сорок і вже який рік я намагаюся знайти собі чоловіка, але все якось не вдається. Я до них з усією душею, а як відповідь – просто смачно поїдять, поп’ють та виспляться і бувай здорова.
Я просто у відчаї. І ось мені подруга, яка теж з таким стикнулася й каже:
– Бо це наші чоловіки такі балувані, а от інші національності зовсім не такі.
І я за цю думку вхопилася. Яка різниця, коли на кону жіноче щастя?
До мене писали різні чоловіки з Туреччини, але до тієї розмови я не відповідала. Бо не хочу нікуди переїздити зі свого улюбленого міста. У мене діти тут вчаться і весь побут та родина. Друзі мої тут.
Я не готова кудись їхати.
Але ж роки йдуть, а просвітку ніякого.
Тому я вирішила. Що вже буду відповідати на запити.
І от написав мені Селім. Я так обережно привіталася і все таке, розумію, що вся розмова скоріш за все йде через перекладач, тому може бути якесь непорозуміння.
Так от, виявилося, що Селім не якийсь там нероба, а доволі успішний спеціаліст, нафтовик. Він зараз перебуває на вахті в Ірані і йому просто сумно, тому він і шукає собі друзів для спілкування.
– Я побачив вашу фотографію і ви мені дуже сподобалися, – писав мені він.
Ну, я подумала, що мені не так часто пишуть такі речі аби я отак просто обірвала розмову. Селім був дуже уважним – він все пам’ятав, що я йому писала про своє життя. які маю неприємності, які радості. Коли в мене день народження, коли я мала йти до лікаря.
– Як ти себе почуваєш, – писав він, – Я за тебе переживаю…
Господи! Коли мені хтось востаннє таке говорив? Все йди та роби, бо ти маєш і треба, але отак кожного дня привітатися, спитати як я себе почуваю, як я провела день, що чула, що бачила – ніколи!
Чоловік все казав, що його від моєї балаканини голова болить і йому треба з друзями розслабитися. Так до розслаблявся, що тепер випрошує в мене гроші. Отакий мій чоловік був.
А тут – просто ідеальний чоловік!
– Віто, – кажу подрузі, – ти була абсолютно права – ці чоловіки дуже уважні! І такі красномовні… Я ніколи не чула стільки компліментів в одні розмові за все життя!
– А я тобі що казала? То наші з себе не можуть видавити «яка ти нині гарна» чи «тобі ця сукня так личить». Лиш бурчать – чого так довго, ми не встигаємо, а ти ще не намальована!
Отак ми собі це все обговорювали і я була дуже рада, що маю однодумця.
Ми дуже довго спілкувалися з Селімом і він мені розповів, що виховує сина від першого шлюбу, він хоч і живе з дружиною, але він з радістю його забирає на вихідні до себе. Але так само ще мріє знайти свою людину.
– Людо, мені здається, що ти – така жінка, – писав мені він.
Я була просто на сьомому небі! Нарешті!
Я теж написала, що він мені дуже дорогий.
Але як нам зустрітися?
Селім сказав, що негайно виїде до мене, можемо зустрітися в Польщі.
Я вже купила собі й одяг і все, що треба. Але далі сталася халепа: Селім написав, що не може вивести гроші зі свого рахунку.
– Я дуже перепрошую і знаю, що це виглядає дивно, але я не можу вивести поки гроші з картки. Чи можеш мені ти поповнити мою карту, а я по приїзді одразу тобі віддам гроші?
В мені закрався лише маленький сумнів, але ж це Селім! Що там тих грошей, якщо у мене скоро буде в обіймах коханий чоловік.
Я перевела кошти, але він не відписував. Я писала і писала…
Скоро він мене заблокував.
Я не розумію, що взагалі сталося? Чому він зник, може там якась проблема? Кому писати, бо я не знаю точного місяця роботи!
Фото Ярослава Романюка.
