Як він тут схибив – я не знаю. І то з самого початку було видно, що дівчина не подарунок і мовчати не вміє. Пам’ятаю, що якось вони пішли в кіно і вернулися геть без настрою. Виявилося, що Надія захотіла букет квітів. А Роман не здогадався купити. То вона почала йому згадувати, що він завжди так робить, не звертає уваги на її потреби, не поважає її як дівчину і він такий неуважний, бо просто її не кохає. Це через букет квітів!
Далі пішло більше, бо вони почали разом жити і Надя намагалася створити з Романа успішну людину, це виявлялося в тому, що вона кожного дня казала, що нема грошей, а їх треба заробити і треба старатися, а все інше – то виправдання.
Роман у мене не якийсь бізнесмен, а звичайний будівельник. Хто взяв на роботу – тому й робить. Він не має того характеру, щоб бути бригадиром, щоб за всім слідкувати і матеріал розраховувати. Не вміє він це.
А вона капала і капала, щоб він не працював на когось, а своє робив, от Роман і наважився.
Пішов з будови і з ще кількома хлопцями взялися робити ремонти. Але ж то не постійний заробіток, хоч і більший. Та ще й хлопці казали, що мають мати постійну роботу, а не час від часу. І лишився Роман сам, а вернувся назад і вже ставлення гірше і робота важча.
Далі пішли діти і стало ще гірше, бо Надя вже казала, що він її в усьому розчарував. Витримати таке десять років – неможливо.
Тому у Романа з’явилася інша жінка і він аж помолодів, я бачила це і тішилася, що син мій щасливий, що до нього добре ставляться, що його люблять. А Надя його не мала за людину, а лише, як засіб для заробітку.
Я думала, що він покине дружину і все до того йшло, але єдине, що його стримувало – то діти, знав, що жінка не дасть йому з дітьми бачитися, то ж характер.
І ось стоїть він переді мною з п’ятирічною дитиною.
– Мамо, Інни не стало, а Олю Надя не приймає… Сказала, щоб забирався з нею куди подалі. Я ж не можу кудись піти, там у мене теж діти… Ма…
Я дивилася на онучку і розуміла, що виходу й справді нема. Якщо вона буде жити з Надею, то та їй продиху не дасть. А вона ж дитина і нічого не винна.
Не винна, що люди не можуть бути щасливі з тими. Хто є поруч, а не з тими, кого вони планують в майбутньому виліпити. Не всі, хто хоче вийти за генерала стають генеральшами.
Буває таке в житті, що люди не змінюються і треба або прийняти, бо відпустити.
– Ромчику, то, може, й ти до нас? Ну, доки ти будеш з нею? Вона тебе не цінує і дітей такими ростить, її копіями. То, яка різниця, де ти будеш жити, тут чи там, вони все одно до тебе ставляться отак…
Звичайно, що онучку я догляну, тим більше, що вона така лагідна і така маленька, як її не полюбити і як не захистити?
Але я вірю, що Роман вернеться до нас, в спокій і затишок, а там, може, й стріне ще жінку, яка буде піклуватися про нього і підтримувати, а не наказувати та поганяти.
Як мені переконати сина вернутися до мене, бо вплив Надії дуже сильний?
Фото Ярослава Романюка.
Автор Ксеня Ропота.
