Ми стояли з моїм чоловіком в кафе і пили каву.
Чоловік був молодий і красивий, і я його кохала. На мені було старе пальто, яке псувало мені життя. Я мучилася комплексом неповноцінності і ненавиділа це пальто, яке не гріло, а тільки спотворювало мене.
Кав’ярня було дешевою, а кава несмачною.
І я мріяла, що коли-небудь ми будемо пити хорошу каву в красивому ресторані, і я буду модно одягнена. А чоловік дивився на мене сяючими очима, він мене кохав і не знав, про що я сумую.
…Його не стало молодим, а я залишилася.
І в моєму житті було потім багато різних кав’ярень і кави, і багато модних пальто. А його не було.
Я дуже часто згадую цей епізод, коли у мене все було, а я про це не знала.
Автор: Олена Рог “Про світляків та хьюмідору”.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
