Коли я побачила в парку мою сусідку Олену, що наближалася назустріч мені з високим симпатичним блондином, то зраділа, що в неї, нарешті, з’явився залицяльник. Олена сама виховувала 17-річну доньку Дарину, бо чоловік пішов від них, коли дівчинці було дванадцять років, мотивуючи тим, що всю свою увагу дружина вділяла дитині, а на нього в неї часу не було. «То нормально, – казав він, – що дочка на першому місці, але чому я навіть не на останньому»?

Коли я побачила в парку мою сусідку Олену, що наближалася назустріч мені з високим симпатичним блондином, то зраділа, що в неї, нарешті, з’явився залицяльник. Олена сама виховувала 17-річну доньку Дарину, бо чоловік пішов від них, коли дівчинці було дванадцять років, мотивуючи тим, що всю свою увагу дружина вділяла дитині, а на нього в неї часу не було. «То нормально, – казав він, – що дочка на першому місці, але чому я навіть не на останньому»?

Коли пара закоханих наблизилася, я оторопіла від здивування: поруч із Оленою йшов Іван, її колишній чоловік. Обоє аж світилися від щастя. Аж тут звук мобільного змусив Олену схопитися за слухавку: «Так, донечко, вже біжу». Вона розвернулася, кинула Іванові: «Мушу бігти». Чоловік розчаровано зітхнув, ніяково усміхнувся мені: «Бачу, нічого не змінилося за ці п’ять років. Балує доньку, з дитинства всі її примхи задовольняє. Через те й розлучилися, що я, на її думку, занадто вимогливий тато».

Наступного дня Олена прийшла до мене вилити душу.

– Розумієш, Юлю, я геть заплуталася, не знаю, що робити. Іван хоче повернутися до мене. Але, переживаю, знову дорікатиме, що балую Дашуню. Та й доця мені сюрприз піднесла: уяви, вона вже при надії. Сама ще дитина, лише закінчила школу. Просить не казати татові.

– О, на маєш, Ганю, празник, – я була вкрай ошелешена. – А хто щасливий тато?

– Дмитро, однокласник. Каже доньці, що не готовий до батьківства – вступає в інститут. Але ж і Даринка до вступу готується.

Іван із Оленою також одружилися вісімнадцятирічними, тож обоє пам’ятали, як їм було непросто з маленькою дитиною. Він так і не вступив в омріяний інститут, дотепер шоферує. Олена навчалася заочно, працює в бухгалтерії, а мріяла стати журналісткою. Звичайно, що Даринці вона бажала легшої долі. Але маємо те, що маємо. Тож я порадила Лені самій поговорити з Дмитром, адже ж і йому треба брати відповідальність, а не перекладати все на Даринку. Олена так і вчинила, а потім мені ще й дорікала, що краще б мене не слухала. От і радь після цього людям.

Коли Олена підійшла до будинку, де мешкав Дмитро з мамою, то жінка сама вийшла назустріч і сказала, щоб залишили її сина в спокої та не турбували вигадками. Олені нічого не залишалося, як зізнатися Іванові, що їхня донька зробить його дідусем. Рішення Івана була для неї дещо несподіваним: «Завтра ж перевезу свої речі до тебе, і не заперечуй».

Хоч Дарина побоювалася реакції тата, але Іванові вдалося переконати доньку в його підтримці. Він розповідав, що в них із мамою є досвід молодого батьківства, тільки в них не було єдності щодо її виховання й суперечки, через що вони розлучилися, але за ці п’ять років він зрозумів, настільки сильно любить своїх дорогих дівчаток.

– Але ви були вдвох, татку, – зітхнула Даринка, – а мені доведеться самій ростити дитину замість жити безтурботним студентським життям.

Пізно ввечері чую дзвінок у двері. Хто б сумнівався: Олена. Вже й забула, що ображалася.

– Юлю, Юлю, порадь, що маю робити. Розумієш, трохи переживала за Даринку, за її екзамени, почувалася, як не в своїй тарілці, вирішили зробити тест – і ось… А мені ж уже тридцять п’ять.

– Лено, – кажу їй, – ніяких порад не проси, досить з мене. Я рада за вас. А ти краще спіши чоловіка порадувати. Згадаєте молодість, виховуватимете одночасно двох малюків.

Як я й думала, Іван був на сьомому небі від щастя. Він ще й розмовляв з Дмитром про те, що чоловік має брати відповідальність за свою кохану, і переконав майбутнього зятя перейти до них жити. Його мама врешті змирилася з раннім одруженням сина. Молоді вступили, але обрали заочне навчання. Їхнє безтурботне студентське життя замінило сповнене приємних турбот піклування про донечку Світланку. Старше покоління подарувало дочці Дарині братика Олежика й допомагало глядіти двох прекрасних малюків.

You cannot copy content of this page