Коли я в села у відпустку приїхала то одразу ж до сестри на гостину піти вирішила. То у нас традиція така була, адже батьків не стало давно і зустрічала мене тепер тільки Ніна.
Я гостинців набрала для неї. племінниці і онучат, але в дім мене ніхто не впустив. Я спершу подумала, що нікого немає. набрала сестру аби запитати де вона, от тільки телефон одразу за дверима заграв, видно вона там стояла. А пізніше до мене почали доходити дуже неприємні чутки.
Одного дня до мене із серйозною розмовою сестра зателефонувала. Вона у мене попросила прийняти її доню із онуками. мовляв, Оля дуже хоче виїхати за кордон і вирішила, що зупиниться у Португалії. адже їй дуже подобалось там, коли вони до нас на гостину приїздили.
Я погодилась їх прийняти, але одразу ж попередила, що працюю з самого ранку і до вечора, навіть у вихідні, тому часу їй приділяти багато не зможу.
Сестра лиш посміялась і сказала, що племінниця не мала дитина і у мене вона зупиниться лиш на перший час. доки не знайде роботу і не вирішить питання із школою для діток.
Олі, моїй племінниці – 30. Вона ніколи не була заміжня, але має двох прекрасних діточок. Я на заробітки поїхала ще тоді, як вона мала була. Бачились ми рідко дуже, хоч і родичались. Як виявилось, я не знала свою племінницю зовсім. Короткі зустрічі на святах чи під час моїх приїздів додому не дали мені змоги дізнатись яка вона є насправді.
Одразу скажу, що стабільної роботи я не маю. За роки у мене є кілька квартир у яких я прибираю. Ще я наших українок стрижу, оскільки я перукар за професією, ну і в суботу і неділю підміняю одну нашу жіночку на роботі, адже у неї дуже складний дідусь і вона просто не витримує бути із ним довго.
В своїй квартирі я з’являюсь вкрай рідко. Якщо чесно, то й їсти собі не готую зовсім – усе на ходу. Звикла забігати в кафе, а вдома у мене лиш кава і печиво і то не завжди останнє можна знайти.
Так ось, перше що мене вразило по приїзді Олі – вона не вміла готувати. Навіть яєчню собі не смажила, я вже не кажу про те, щоб дітям кашу, чи суп зварити. Коли вона приїхала і розмістилась, я принесла продуктів досить, думала на тиждень стане, але коли повернулась то побачила, що вона, навіть макарони не зварила. Діти з’їли сосиски і хліб, запили молоком, а потім почали мене просити щось приготувати.
Оля чесно зізналась, що руки у неї до приготування їжі не стоять, тому я що встигала, те малим і готувала: макарони, коли який суп. Ну немає у мене на це часу. Не буду ж я о п’ятій підійматись, аби різносоли готувати.
Ну а потім мені стало зрозуміло, що Оля не тільки не вміє готувати, так само у неї із прибиранням і миттям посуду. Та що там, я у власну вбиральню заходити уже не хотіла. Оля й там порядку після діток не могла навести йоршиком.
Побула в мене Оля три місяці тоді. Я пропонувала їй іти на роботу, діток у школу ми могли б віддати, там я вже все дізналась і домовилась, але вона закомандувала додому. Ну тримати я її не стала, поїхали вони, а я видихнула нарешті.
І от, я в село приїхала і виявилось, що моя сестра мене уникає. Двері вона мені не відчинила, хоч і стояла під ними із іншого боку, а племінниця при зустрічі відвернулась у інший бік. Зробила виглад, що не помітила мене зовсім. Бачте, мої вісімдесят кілограмів стали прозорими просто.
А потім сусідка мені розповіла плітки сільські. Оля повернувшись усім дуже жалілась на мене. Виявилось, що я прийняти їх прийняла, але там залишила їх на призволяще. Вони мусили сидіти самі в квартирі, без їжі. Я їм макарони пісні лишала, а сама від’їдалась по кафе.
Оля в сільському магазині, аж хлипала. Мовляв, не очікувала такої жадібності. Діти схудли, а вона за стіни тримаючись ледь жива додому повернулась.
Я таки сестру зустріла і розмова у нас відбулась, але дуже неприємна. Вона мені слово у слово слова сусідки повторила. Мовляв, я не дбала про її доню, не годувала їх і не допомогла у скрутну для неї хвилину.
От тепер скажіть, у чому я не права. Я одразу усіх про все попередила, то які до мене претензії?
28,06,2023
Головна картинка ілюстративна.
