Коли я вчергове приїхала в будинок бабусі, то помітила дещо дивне – чоловічі речі. Справа в тому, що багато років уже я єдина бабусина родичка жива. Бабусі 85 і я навідую її двічі на день, аби допомогти, прослідкувати чи поїла і прибрати у квартирі. Та того дня мене старенька попросила більше не приходити

Коли я вчергове приїхала в будинок бабусі, то помітила дещо дивне – чоловічі речі. Справа в тому, що багато років уже я єдина бабусина родичка жива. Бабусі 85 і я навідую її двічі на день, аби допомогти, прослідкувати чи поїла і прибрати у квартирі. Та того дня мене старенька попросила більше не приходити.

Так склалось, що у свої 25 я залишилась круглою сиротою. На той момент я була вже заміжня, ми з чоловіком бавили двох діток.

Бабуся лиш і залишилась у мене на цім світі. Жила вона у містечку і переїздити до нас у передмістя ну ніяк не хотіла. Втрату єдиної донки вона переживала важко, ледь за мамою на той світ не пішла, я підтримувала її як могла.

Двадцять років минуло і двадцять років я день у день навідую свою бабусю. Здоров’я у неї ніколи міцним не було, зате характер сталевий. До нас переїздити вона не хотіла і навіть зараз, коли вже геть зіслабла, хоче жити у своїй хаті і край.

От і катаюсь туди сюди, добре хоч машина своя є. Не надто зручно, якщо вже геть чесно, але що я зроблю, звикла. та й то бабуся моя, як можна залишити?

А тепер, уявіть моє здивування, коли прийшовши у дім бабусі я помітила чоловічі речі. З кімнати вийшов мужчина в роках, привітався зі мною і назвав мою бабусю мамою.

Бабуся була дуже щаслива і радісна. На столі були різні наїдки, а в коридорі велика дорожня сумка. Виявилось, що до неї приїхав “пожити якийсь час” племінник її покійного чоловіка. Бачте, він розлучився із дружиною, квартиру вони продали і він у своєму рідному містечку вирішив почати своє життя з нуля у 65 років.

Найприкріше, що бабуся буквально виставила мене за двері того дня. Я намагалась щось зробити, як завжди коли приходжу, стала до пилосмока, а вона мені: “Іди додому. Відпочинь. Поки тут Володимир, ти можеш не приходити. За роки заслужила маленьку відпустку”.

Я дуже переймаюсь, їздимо із чоловіком туди щоденно, та бабуся моя не змінилась, бачу що той Володимир і прибирає і їсти готує.

Душа не на місці. От як бути у такій ситуації? Звідки він узявся, чого приїхав? А може то я себе накручую і людина справді приїхала до єдиної живої родички у важку хвилину? От як це все розуміти?

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page