Коли журналістка запитала її про особисте, про кохання, дівчина відповідала неохоче. Вона вважала, що такі розповіді не на часі, що відбувається щось надзвичайне, величне в світі, і таким історіям не місце на сторінці.
І все ж, зглянувшись на благальний погляд журналістки, вирішила не розчаровувати її, а коротко розказати про життя.
При народженні їй дали подвійне ім’я – Ганна-Євгенія. Хтось із рідні наївно вважав, що з двома іменами матиме й ангелів-охоронців двох, але ніхто й уявити не міг, що судилося їй ще й іншим іменем запам’ятатися всім.
А поки що її кликали Женею. Зростала такою сильною, енергійною, що недарма стала найкращою пластункою. Її першим коханням був Ярослав, керівник їхнього скаутського осередку, хоча постійно зайнятий у своїй діяльності хлопець ніби й не помічав дівчини.
Та з часом крига скресла. Незабутніми були ті хвилини, коли вони привозили в різні установи Вифлеємський вогонь – символ миру.
Коли в країні все кардинально змінилося, вона змушена була покинути малу батьківщину. Коханий був першим із числа добровольців. Майже щовечора вона чула в слухавці його любий голос, а потім зв’язок припинився.
Аж через пів року побачила його після обміну, худого та виснаженого, але з тим же вогником в очах, що запалювали волонтерів не піддатися втомі.
Набравшись сил, Ярослав знову вирушив туди, де найважче. Кілька днів Женя не чула його голосу, потім їй зателефонували: він у Мечникова, у важкому стані, потрібні донори й дороговартісні антибіотики. Та волонтерам усе під силу. І ось Женя вже в госпіталі під палатою, де лікують Славка, але її не пускають, бо хлопець просив викликати до нього капелана, тож триває сповідь.
У дівчини завмирає серце від важкого передчуття. І все ж молодість, сила кохання, підтримка друзів перемагають пані з косою.
Відновлювати здоров’я й сили Женя повезла Ярослава у госпіталь до німецького містечка Реген, що в Баварії. Тут перебувало на реабілітації ще багато співвітчизників, які віталися з дівчиною «Cлава Укpаїні». Німецькі лікарі почали називати Євгенію Славою. Вона, звісно, не заперечувала.
Ця реальна історія кохання трапилася майже вісімдесят років тому. Подружжя Ярослава і Слави Стецько відоме прогресивній світовій громадськості. А в сучасних реаліях історія їхньої любові та боротьби виглядала б саме так.