Краще б син мені того всього не розповідав і не знайомив мене ні з ким. тепер я розуму не докладу що з усією отриманою інформацією робити. Вже третій день ні спати ні їсти не можу. А невістці в очі як дивитись тепер? І що, мовчати?
Мій син одружився п’ятнадцять років тому. Із Ларисою вони прекрасна пара і я думала, що відносини у них просто ідеальні.
Перші кілька років вони біля мене жили, то я нарадітись не могла. Син мій – буря, а от Лариса – тиха вода. Так вона могла усі гості кути згладжувати, так розумно і так легко, що між ними ніколи ніяких непорозумінь не було. усі дрібниці обговорюють і вже чую, син мій змінився, заспокоївся, почав спочатку думати, а потім уже робити щось.
Усі ці роки вони збирали гроші на власне житло. трійко діток мають і в місті осісти вирішили. на перший внесок ми із татом допомогли їм назбирати, а то син по заробітках здив і так виплачували ту квартиру.
Напевне, що десь там на заробітках він і знайшов ту Ілону. Привів її до мене на днях, та не саму, а з двома дітками. Посміхаються обоє:
— Знайомся, мамо це – Ілона, кохана моя жінка А це – Артемко і Сергійко – дітки наші.
Стою очима кліпаю і не знаю, що маю казати. Ця Ілона у всі тридцять два посміхається, діти до мене “бабуся” кажуть, а я б радше крізь землю пішла б тієї миті.
Довелось таки їх у дім кликати і чаєм напувати. У той момент коли син до вбиральні пішов, я в Ілони запитала, чи знає вона, що син мій жонатий і має троє діток. Вона засміялась і каже, що то не є важливим і що вони із моїм сином п’ять років як живуть.
Тепер я не знаю. що мені робити. Син із Ларисою. як і раніше гарно і мирно, виплачують ту квартиру, плани на майбутнє складають. А я себе перед невісткою винною почуваю.
І що? Розповісти їй усе? Але якби то зі мною було, воліла б і не знати нічого такого.
Ой, люде, підкажіть. як мені бути, бо розгубилась геть.
26,04,2023
Головна картинка ілюстративна.
