Я не дуже люблю гостювати в когось, а от моїх родичів хлібом не годуй, дай у гостях посидіти. Вони часто бувають до мене, хоча ступінь спорідненості у нас далеко не близький.
Вони мешкають у селищі. Коли закінчуються сезонні роботи, рідня всім сімейством рветься до міста і ходить по всіх родичах. Тільки ночують вони чомусь у мене завжди. І ось мені це вже набридло.
Ви думаєте, я негостинна? Ні, я люблю, коли до мене приходять друзі. Я люблю веселощі та галасливі компанії. Але це зовсім інший випадок! Так як я людина безвідмовна, родичі перейшли всі межі дозволеного. Вони мешкають у мене стільки, скільки їм хочеться.
Гаразд, я мовчала. Годувала, напувала і приймала всіх. Однак цього разу вони мене своєю заявкою вразили – на все літо примчали. Три місяці вирішили сидіти у мене та відпочивати. Ми з моїми домашніми зібралися на море, тому мої “улюблені” гості не входили до моїх планів. Коли я натякнула рідні, що настав час збиратися додому, почалася неймовірна сцена.
— А куди ми поїдемо? Ми ще не все зробили. Здавай свої путівки, восени поїдеш. Як це, у неї гості, а вона з дому. — сказав дядько.
Хотіла, звичайно, влаштувати розбір польотів, але стрималася і вказала на двері. Родичі зібрали речі та зачинили за собою двері. Ще й продукти із холодильника забрали які я купувала. Тепер не спілкуються. От так.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
