Майже 15 тисяч гривень на потреби ЗСУ зібрала вінничанка Віта Дзюбенко, яка влаштовувала фотосесії на своєму лавандовому полі.
На 8 сотках землі жінка висадила 500 кущів лаванди і за фотографії на фоні цієї краси відвідувачі перераховували кошти на рахунок волонтерської організації “Мольфар”.
Минулого року Віта Дзюбенко уже проводила такі фотосесії, а цього року планувала запрошувати родини військових, як на реабілітацію. Згодом повернуся до думки про благодійні фотосесії.
“Були ще взимку плани, реквізити, але це все рухнуло. Навесні, коли я почала обробіток лаванди, зрозуміла, що вона таки варта уваги. Вирішила зробити це, щоб допомогти нашим військовим”, — розповідає Віта Дзюбенко.
Яку суму перерахувати за фотосесію, кожен із відвідувачів вирішує самостійно.
“Скільки буде, стільки буде, кожен сам по своїй силі буде платити. Почали надходити гроші. Перший був великий внесок — 5 тисяч гривень. Потім 200, 300, 500, 700 гривень. Люди не вказували, чиї це гроші”, — говорить очільниця організації “Мольфар” Юлія Вотчер, пише Суспільне.
Фото: Суспільне. 07/07/2022
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся