– Ліко, ну що ти розсілася! Не жінка, а лінь суцільна!
Молода симпатична жінка підняла очі від книги.
– Мам, діти сплять, я теж відпочити хочу…
– А чоловікові твоєму що, голодувати? І взагалі, ти що, знову чай п’єш? Мабуть, з цукром? Не з твоєю вагою себе так балувати!
Ліка встала і покірно пішла до плити. У холодильнику був вчорашній суп і котлети, але Андрій не їстиме недостатньо свіжу їжу. А її батьки подбають про те, щоб їй було за це соромно.
Вони переїхали в дім батьків на час ремонту у власній квартирі. Ліка, її чоловік Андрій і двоє їхніх синів – чотири і два роки. План був прекрасний – пожити в великому двоповерховому будинку, який розташувався на тихій вулиці впорядкованого селища.
Є свій сад, до лісу рукою подати. У місто на машині можна доїхати за півгодини. Просто подарунок! Чоловік працює віддалено. Ліка ще у відпустці по догляду за дітьми. А дітям в селі буде дуже добре.
Планували залишитися на місяць, але відтоді пройшло вже сім. Квартира була готова. Але спочатку батьки не відпускали. Потім чоловік уперся. Сини тільки раділи життю на волі. Одній їй було погано – хоч з дому тікай.
Її стосунки з батьками ніколи легкими не були. Ліка з’явилася у них досить пізно. Дітей Валентина Семенівна і Борис Іванович в той час вже не хотіли. Синові виповнилося дванадцять. А тут ця нікому не потрібна несподіванка. Ще й дівчинка. Маленька, хвороблива.
– Якась ти відразу була убога, – розповідала Валентина Семенівна. – Ми другого хлопчика хотіли. Але з’явилася ти. Та ще й хворіла постійно. Змучила всіх тільки, та й потім не легше.
Це була правда. Ліка вступила на юридичний, як того хотіли батьки, але пішла з першого курсу. Її мрією був медичний університет. Вступила всупереч всім і ні дня про це не шкодувала. З першим чоловіком розлучилася під абсолютне несприйняття своїх же тата і мами.
Другий раз заміж вийшла вже після тридцяти, практично відразу стала матір’ю. Зятя Андрія батьки Ліки обожнювали. Під вінець її практично заштовхали.
– Такий хороший, такий чемний! – хвалила його теща.
– І розумний! Он, як мені з комп’ютером допоміг! – радів тесть.
У Ліки від кохання ноги спочатку не підкошувалися. Андрій був просто непоганим варіантом. До того ж на неї вже діяли похмурі прогнози батьків.
– Та кому ти потрібна, розлучена!
– З такими габаритами ти ніколи заміж не вийдеш!
– Ліко, вік, у тебе вже вік!
Самій жінці вистачало роботи лікарем для того, щоб відчувати себе щасливою. З дітьми вона теж спілкувалася – у старшого брата їх аж троє.
Але Андрія все ж відштовхувати не стала. І на пропозицію відповіла позитивно. А тепер, п’ять років по тому, стоїть біля плити з думкою про те, як їй розлучитися.
Поки її нескінченно критикували тільки батьки, можна було просто жити окремо. А тепер критиків стало троє. До них приєднався дорогоцінний чоловік.
Утрьох вони і гризли її з потрійною силою. І господиня погана, і пишка, і дітьми недостатньо займається.
Це не було справедливим. Ліка крутилася цілими днями, як могла, намагаючись ліквідувати наслідки синівські набігів. З хлопчиками їй ніхто не допомагав. З принципу. Чоловік начебто втомлювався «на роботі», а батьки просто вважали: сама хотіла – сама і возись.
Іноді їй здавалося, що її діти всіх в цьому домі тільки дратують. Два дуже активних хлопчика бігали і лементували цілими днями, заважаючи бабусі відпочивати, дідусеві дивитися телевізор, а татові – працювати за комп’ютером.
Ліка намагалася забирати їх на весь день на вулицю. Але тоді вона часом спізнювалася з приготуванням їжі та з прибиранням.
Поверталася під потрійний шквал критики. Андрій жодного разу за неї не заступився. Ще й робив все, щоб не повертатися в їх квартиру. Йому чудово жилося у її батьків.
Загалом, з боку було ясно: Ліка – занадто м’якого характеру людина. Тому і терпіла сім місяців витівки дорогих і коханих. Але в підсумку не витримала.
– Я і хлопчики сьогодні повертаємося в місто, – несміливо повідомила вона одного ранку за сніданком.
Ніхто їй не повірив, а даремно. Ліка зібрала речі і захід зустріла вже у себе вдома. Андрій з ними не поїхав. Написав слідом “тепленьке” повідомлення, яке дружина негайно видалила.
Він взагалі-то був не настільки ідеальний, як думали її батьки. Жити з Андрієм було важко. Допомоги з дітьми від нього було взагалі недостатньо, а дружину він вважав обслугою. П’ятий рік вона не мала права навіть подруг до себе запросити.
Загалом, проживання у батьків зміцнило її рішення. Ліка зібрала всю волю в кулак і зайнялася процесом розлучення. На щастя, ділити квартиру було не потрібно – вона належала дружині і була придбана нею до весілля.
Це був найважчий період в її житті. Хоч і не перше розлучення, але тепер-то вона пішла від батька своїх дітей. Спроба звернутися за підтримкою до сім’ї обернулася несподіваною заявою.
“У нас немає більше доньки!”, – заявили батьки доньці після розлучення і залишили зятя жити в своїй квартирі.
– У нас немає більше дочки! – заявила їй мати. Батько промовчав.
– А я тоді хто?
– Ти – егоїстка, яка зруйнувала сім’ю, зламала життя бідному Андрію і позбавила дітей батька.
Ліці довелося через весь цей абсурд проходити на самоті. Кілька разів дзвонив старший брат.
– Ну, ти їх теж зрозумій, – намагався захистити він батьків. – Вони тільки тебе прилаштували, здавалося б, а ти розлучилася.
Від брата Ліка і дізналася, що чоловік досі живе у її батьків. Знайшли собі другого синочка.
Згодом життя увійшло в свою колію. Діти пішли в садок, Ліка повернулася до улюбленої роботи. Колишній чоловік періодично їх відвідував і справно платив гроші для дітей. Від батьків дружини він все-таки з’їхав, але зв’язок з ними підтримував.
Сама вона до батьків не їздила. Дзвонила іноді. Розуміла, що раз любові до власної дитини немає, то вона і не з’явиться. Коли Ліка це визнала, їй несподівано стало легше. Незабаром навіть з’явився шанувальник, поступово стосунки перейшли в розряд серйозних.
– З батьками знайомити не буду, – вирішила Ліка. – А то і цього «усиновлять».
