У вівторок, 27 березня, нещодавно створена у Львівській міськраді адмінкомісія розглянула 19 протоколів про порушення власниками квартир у центральній частині Львова вимог законодавства про охорону історичної спадщини, пише ZAXID.NET.
Протоколи про адмінпорушення були складені через встановлення пластикових вікон та перепланування квартир у будинках на вулиці Братів Рогатинців, Галицькій, Друкарській, Валовій, Вірменській, Руській, повідомила прес-служба Львівської міськради.
У підсумку, 18 протоколів відправили на доопрацювання. Відносно ж власника одного помешкання, який встановив пластикові вікна у квартирі у будинку на вул. Руській, 12 комісія винесла рішення про накладення штрафу у 1700 грн.
Нагадаємо, що адміністративну комісію при виконкомі, яка штрафує руйнівників історичного середовища, створили 2 березня. Минулого тижня у мерії відбулось її перше засідання, де покарали шістьох порушників. Як уточнив заступник міського голови з питань розвитку Андрій Москаленко, ці порушення стосувалися перепланувань приміщень у старовинних будівлях та заміни вікон.
Читайте також: Юна українська винахідниця поїде на Міжнародну олімпіаду геніїв у США
23 березня виконком Львівської міськради погодив порядок застосування штрафних санкцій на юридичних осіб, що історичні будинки. З таких порушників спеціальна комісія міськради зможе стягувати від 17 до 170 тис. грн.
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся