Шановна вчителько! Пише вам мама однієї дев’ятирічної дівчинки. На жаль, моя дочка не хоче переходити в іншу групу з англійської. Вона маленька і їй подружки важливіші, ніж погані оцінки. Перестаньте, будь ласка, говорити їй, що її батьки недостатньо стараються, щоб навчити її англійської мови. Зрозумійте, батьки для своїх дітей – авторитети.
І те, що ви їй постійно намагаєтеся пояснити, що я і її тато недостатньо талановиті, або недостатньо посидючі, а прямо кажучи, – безвідповідальні – pуйнує мою дитину. Ні, я не прийду більше в школу, щоб поговорити, як ви про те просите в щоденнику червоним розгонистим почерком. Тому, що минулий раз ви зловили мене і прямо при дитині відчитали мене за мою погану поведінку.
При дитині відчитали її маму. Так, що я виправдовувалася як овечка. Я не хочу бути овечкою в очах моєї дитини. Я хочу бути міцною і надійною. Скажу вам по секрету – я взагалі-то мати-пантера. Просто побоялася, що в школі така поведінка буде не зовсім доречною. Тому нам краще більше не зустрічатися. Овечу шкуру я викинула.
Я не знаю, як пояснити сучасній школі, що батьки взагалі не повинні займатися уроками з дітьми.
ВЗАГАЛІ.
І якщо у дитини не виходить, то це проблема вчителя, невідповідності програми віку, підручника, завищених очікувань, і так далі. Добре. Нічого ми нікому не доведемо і будемо намагатися займатися вдома.
Хочу пояснити вам, що з моєю дочкою займається її тато, мій колишній чоловік, який відвідує її два рази на тиждень. Так, він не завжди виконує правильне завдання. Хоча, якщо чесно, я не можу повірити, що вчений не може правильно виконати завдання в електронному журналі. Але і витрачати час на доведення його правоти ми теж не будемо. Добре, він завжди виконує не те, що ви задали. Припустимо. Знаєте що? Дочка чекає його і хоче займатися тільки з ним. І я, чесно, не здивуюся, якщо насправді вони займаються німецькою. Або взагалі грають в карти. Мені все одно.
Ось так. Взагалі все одно, і я не буду його картати за відсутність старанності. І cкандалити не буду. І ні, він займається не «абияк». Англійську вона якось вивчить. А ось своє дитинство і спілкування з батьком не поверне ніколи. Так, нас всіх влаштовує трійка. Я особисто вивчила англійську за місяць життя в Нью Йорку, коли мені було вже 24. Володію вільно.
Так, я вважаю, що нинішня трійка ніяк не вплине на її майбутнє. Ні, я не вірю в «клеймо трієчниці». Ні, я не вважаю посидючість важливою чеснотою. І ваш підручник мені здається антипедагогічним, і якби я вчилася по ньому в Нью Йорку, то швидше заговорила б на іспанській.
До питання про те, чому інші діти можуть вивчити англійську за цим підручником. Частина з дітей талановиті і мають схильність до мов і навіть займаючись самостійно дуже успішно опановують мови. Або, наприклад, вони це роблять з репетитором.
Читайте також: Учня цькyвaли, і вчителька вирішила вжити заходів
Ні, я не вважаю за потрібне найняти репетитора. Тому що до приходу репетитора потрібно ще додатково займатися, а я не розумію, навіщо займатися тим, що дитина майже не застосовує в житті. І до чого у неї зараз немає ні здібностей, ні інтересу.
Так, я вважаю, що не всі здібності потрібно рано розвивати, інакше «випустиш», «запустиш» і «не надолужиш». І до речі, нормальний репетитор коштує 15 євро за заняття, тобто 30 євро в тиждень, 1400 на рік. За 7 років школи – це майже 10 тисяч євро. Загальних занять за підручниками граматики і сумнівними аудіозаписами. На ці гроші я років через 5 можу на два місяці повезти мою дочку в Лондоні і найняти веселу молоду вчительку. Вони будуть гуляти по весняному Лондону, всипаному жовтими нарцисами.
Відчуваєте різницю?
Так само як і я, вона вивчить англійську за пару місяців. Або так само як її батько, вивчить її, підсівши на якийсь американський серіал. Саме тому в очах нашої дочки нам так важливо залишатися надійною опорою. Щоб спиратися на наш досвід. Який значно продуктивніший, ніж шкільна програма.
Будь ласка, говоріть їй, що ми, її батьки, класні. Дякуємо.
Ольга Доpі
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
