Майже рік я пробула у Німеччині. Виїхала у березні минулого року, а повернулись із дітками в минулому місяці. Поки мене не було вдома то моя мама перебралась до нас допомагала моєму чоловіку, адже маємо велику господарку. Я вже майже місяць удома і стала помічати дещо дужне дивне.
Мама моя була проти того, аби я поверталась так швидко, хоч у нас і спокійний регіон. Чомусь, вона мене запевняла в тому, що у Німеччині нам усім буде набагато краще і життя там потрібно будувати, а не мріяти про грядки і курчат.
Але для мене от цей рік був найважчим у житті без перебільшення. Я так і не змогла призвичаїтись до чужої країни, менталітету, способу життя, їжі і ритму. Дітям дуже подобалось, а от я змарніла, схудла і жила тільки тоді коли телефонувала додому. Смішно сказати,але просила чоловіка встановити десь телефон поки він вправляється, аби бачити рідне подвір’я, хлів, чути знайомі і дорогі серцю звуки.
Зрештою, я того всього не витримала і одного ранку зібрала речі поїхала додому. Здається, бігла б попереду автобуса. Маму і чоловіка про свій приїзд не попереджала, адже розуміла, що вони обоє будуть проти. Тож вирішила уже на порозі вклонитись і перед фактом своїх рідних поставити.
Місяць я вдома і чим довше я тут, тим більше дивного помічаю. У нашій хаті з’явилась нова господиня – моя мама. Я думала, що коли я приїду то мама назад у містечко повернеться, там у неї квартира, вазони і сусідки під під’їздом ждуть, але ж ні. Вона і далі хазяйнує у моєму домі і я бачу, що моя поява їй ніби як неприємна. Заходжу на кухню їсти варити, а вона усім своїм виглядом показує. що тут я зайва. Хочу перекласти усе на свої місця, як у мене було і як мені звично, а вона знову по-своєму складе. Не знаю. може вночі прокидається для того.
Я не витримала і попросила маму поїхати додому, подякувавши за допомогу. Пояснила, що повернулась на зовсім і віднині я у своїй хаті господиня. Мама була вражена моїми словами, сказала, що не очікувала від мене такої поведінки. Вона, навіть речей не взяла, а того ж дня рейсовим автобусом повернулась до себе додому.
Я видихнула, але не на довго. Мій чоловік влаштував дуже некрасиву сцену. бачте. він обурений такими моїми словами і сказав. що я по відношенн. до мами рідної вчинила дуже не гідно, адже вона так йому допомагала і виручила нас у такий час складний.
Більше того, він заявив, що було б краще, аби моя мама взагалі до нас переїхала, бо вона літня людина і обов’язок наш її догледіти.
Не розмовляємо тиждень вже – чоловік чекає. коли ж я вибачусь перед мамою за свої слова і за те, що виставила її з дому.
Але я не розумію, чому маю вибачатись. Я її просила побути у мене, доки я у від’їзді. Так? Я повернулась, то які питання?
08,03,2023
Головна картинка ілюстративна.