Був звичайний день. Вівторок. Ми з сином вибрались у місто по справах. Упоравшись з усім, стоїмо біля зупинки та чекаємо автобус…
Тут підходить до зупинки сім’я із трьох осіб: мама, тато та дитина. Може, ця сім’я так і залишилася б непоміченою, якби не одне але. Чоловік був дуже схожий на мого чоловіка. Я навіть здивувалася, яка неймовірна схожість.
Проте, не лише я помітила цю схожість. Мій син (4 роки), побачивши чоловіка, підбіг до нього і як заволає:
– Тато! А ти ж сказав, що підеш на роботу. А це хто? Ти мені нарешті купив братика?
Наступної миті жінка, яка була з тим чоловіком різко повернулася у бік свого чоловіка і як заголосить! Такої промови і швидкості я ще не бачила. Вона вся почервоніла від обурення і навіть слова не давала вставити нам:
– Я здогадувалась, я знала, що ти маєш іншу! Ось вони – твої постійні затримки на роботі! Твої відрядження, яким уже п’ять років! — і це було найприємніше, що я почула.
Я була розгублена. Я намагалася пояснити, що її чоловік просто дуже схожий на мого, ось маленька дитина і переплутала, але вона взагалі не реагувала. Я навіть фото у телефоні показувати намагалась, але панянка навіть не поглянула у мій бік. Вона зосередилась на чоловіку. Він намагався заспокоїти свою дружину, але й у нього нічого не виходило. Жінку було не зупинити.
А що ж у цей час робив мій син? Мій син спокійно дивився на те, що відбувалося, і не розумів, чому дорослі так себе поводять.
Нарешті під’їхав наш автобус. Ми, спішно вибачаючись, залізли в транспорт і поїхали. Всю дорогу до дому я думала про цей випадок. З одного боку, мені було смішно, а з іншого – шкода чоловіка. Як він удома виправдовувався перед дружиною, і чим же закінчилось усе?
Увечері я розповіла чоловікові про те, що сталося. Він сміявся до сліз. Але потім щиро пожалів чоловіка, який потрапив у таку ситуацію.
Але я думаю, тут вся справа у дружині. Адже можна було хоча б вислухати близьку людину — а не галасувати у всіх на очах.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
