Знаєте, для мене мама і тато, то було щось таке святе, таке, що завжди мене підтримає та стає прикладом для наслідування. Поки я не дізналася всю темну сторону і розказала мені її мама, як їй здавалося, з найкращими намірами.
Ні, я не перестала її любити, але от поважати… за таке? Ще й наслідувати? Відтоді я стала більше піклуватися про батька, що маму дратувало, але я розуміла, що так просто правильно.
Все почалося з того, що я закохалася і закохалася без взаємності. Таке важко приховати і мама зрозуміла, що зі мною щось не так, адже я жила з ними і важко не чути, як донька хлипає в подушку.
І ось мама й почала мене розпитувати, а я й зізналася, а чого не зізнатися, коли я довіряла мамі безроздільно?
– Мамо, у Вадима є кохана і він каже, що на ній одружиться, а я була так, просто «хороша людина і друг».
І я чекала всього, але не такого – мама почала реготати.
– І все? Це і є твоя проблема? Дитино, це все вирішується дуже легко.
І вона розказала як, і не просто розказала, а привела приклад. Її приклад.
– Варто лише бути поруч з ним на якійсь гулянці і вже добре слідкувати аби він не пропускав жодної чарки, а тоді просто приведи його до нас. А зранку вже ми йому пояснимо з ким він має женитися. Я так з батьком твоїм зробила, він теж мав наречену, але я отак зробила і на ранок мої батьки йому пояснили, що він має зробити.
Я кліпала очима. Виходить, моя ідеальна родина, де добрий тато і всезнаюча мама, збудована на отаких підвалинах? Я ж ніколи навіть не задумувалася, чому батьки ночують в різних кімнатах. Мама казала, що батько хропе і з ним вона не може виспатися, а їй рано на роботу.
Я дивилася тоді на цю історію з погляду кохання, що батько любив зовсім іншу дівчину. А оженився на мамі, бо вона вже була при надії і жив всі ці роки заради мене. Я уявила себе на місці мами, яка все життя старається жити на публіку, має купу справ поза домом. А вдома вона просто живе на кухні, де має телевізор по якому дивиться любовні серіали, далі йде в свою спальню, де так само на великому екрані їй показують чужу любов. Що вона відчувала? Судячи з цієї оповідки, то лише гордість.
– Мамо, але як так жити?, – спитала я її.
– Чудово, дитино! У мене є ти, є велика квартира, достаток, чоловік. У мене все, як у всіх, таке життя. Так, що ти теж це матимеш, якщо мене послухаєшся.
Звичайно, що я її не послухала і свою любов пронесла крізь усе життя. Може, я б і забула Вадима, якби мені трапився на шляху хороший чоловік, але таких не було і я не знаю чому, так буває. Я досі живу з батьками, бо вже не можу жити окремо – вони вже потребують мого піклування, стараюся не реагувати на мамині колючі слова, бо вона просто хоче якнайкраще, але вже не може на це вплинути. Тато став до неї більш уважний, напевно, побачив, що вона й була слабкою жінкою, просто дуже хотіла гарно влаштуватися, а тепер вся її бравада й зникла, вже її треба тримати за руку, бо їй важко ходити. Він завжди їй нагадує за пігулки, чи їй не холодно чи жарко, чи їй щось треба… Але чи пробачив він їй? Як ви гадаєте?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
