Моєму синові зараз чотири роки, мені двадцять п’ять. Виховую його сама, бо чоловік, якого, як мені здавалося, я кохала і начебто він мене теж, але як тільки дізнався, що я при надії – втік. Пропонував гроші, щоб я це питання вирішила, але на таке я б ніколи не наважилася.
Живемо втрьох – я, син і моя мама. Допомоги від чоловіка не чекала. Мама відразу сказала – допоможу, можеш на мене розраховувати. І я, була впевнена в тому, що її допомоги мені цілком вистачить, щаслива і задоволена, привезла Сашка додому.
Бабусі вистачило приблизно на рік, вона дійсно дуже допомагала – вставала вночі, годувала, гуляла. Я вийшла на роботу рано, сину було пів року. Потім мене перевели на віддалену роботу, я могла сидіти з сином і працювати з дому. І начебто все добре, все виходить, але тут бабусю наче підмінили.
Вона раптом вирішила зайнятися собою – часто їздить кудись, зустрічається з подругами, записалася в якийсь клуб. Працювати в той час, коли поруч повзає і вимагає уваги дитина, практично неможливо. Я почала робити помилки в документах, мене попросили або виходити на роботу по-справжньому, або звільнятися.
Намагалася поговорити з мамою, пояснити, що потрібні гроші, а з дитиною працювати неможливо. А вона мені у відповідь, мовляв, сама думала своєю головою коли наважувалася на материнство, ось і викручуйся, а вона ще молода і може розпоряджатися своїм часом сама.
Мені здається, що налаштували так її подруги, до всіх цих клубів за інтересами у неї була інша думка. З роботи я пішла, жили дуже скромно на дитячу допомогу. Потім мені вдалося відправити Сашка в садок, знайшла роботу на півдня – зроблю справи і бігом додому, там чекає прибирання, готування, купа прання.
Син мій після садка був ще активнішим – постійно вимагав уваги, бігав і стрибав, ні секунди спокою. Мама дуже рідко займала його, то книжкою, то іграшками. Я за ці лічені хвилини встигала переробити всі справи і вимотатися так, що потім просто з ніг валилася.
Зараз дитина вже багато чого розуміє, з ним можна нормально розмовляти, умовляти, просити. Мене він намагається слухатися – може посидіти тихенько, подивитися мультики або помалювати. Весь час самоізоляції ми просиділи з ним разом (мама працювала), знайшли спільну мову. Мені запропонували роботу на цілий день, але проблема в тому, що доведеться просити маму забирати дитину з садка. І я вже не знаю, з якого боку підступитися до цього питання.
Адже просити доведеться не на один день, їй потрібно буде забирати Сашка постійно. А раптом у цей день буде зустріч, або мамі закортить кудись поїхати? Хто мені допоможе?
Мама вважає, що раз я вирішила стати матір’ю, то і повинна взяти на себе повну відповідальність за дитину. Тобто робити все самостійно без сторонньої допомоги. Але я і так роблю все сама, ні про що не прошу. Тільки ось це – забрати сина і привести його додому, дочекатися мене і потім можна робити що завгодно.
Почуваюся, як на роздоріжжі – грошей не вистачає, а й на нормальну роботу піти не можу.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
