fbpx

Мама несподівано попросила нас із братом терміново приїхати в село. причини через які вона нас викликала вона не пояснила, тому нам було ще тривожніше. Я перепитувала тричі, чи все у неї зі здоров’ям гаразд, чи все в неї в порядку. але мама ні словом ні мені ні брату не обмовилась. Їдьте і край. Коли ж ми прибули на нас чекала несподіванка. Мама “квітне й пахне” а ми з братом ледь в руках себе тримаємо

Мама несподівано попросила нас із братом терміново приїхати в село. причини через які вона нас викликала вона не пояснила, тому нам було ще тривожніше. Я перепитувала тричі, чи все у неї зі здоров’ям гаразд, чи все в неї в порядку. але мама ні словом ні мені ні брату не обмовилась. Їдьте і край. Коли ж ми прибули на нас чекала несподіванка. Мама “квітне й пахне” а ми з братом ледь в руках себе тримаємо.

Я дуже добре пам’ятаю свого татуся. вірніше. не його. а те, як він ішов із сім’ї. Нас він залишив заради іншої жінки і коли до неї переїздив, то вирішив. що повинен із собою забрати все, що тільки міг би узяти. тоді на подвір’я заїхала величезна грузова машина і тато почав виносити шафи і ліжка, бо все те було придбано за його гроші. І не цікавило його на чому ми спатимемо.

Тоді приїхав дідусь, хтось йому зателефонував, і швидко припинив те все. Тото виїхав із двору. але все те. що встиг загрузити, забрав із собою.

Мамі дуже важко все те далось, адже тата вона справді кохала. Вона підтримувала зв’язок із сестрою нашого тата і постійно розпитувала як він там і чи не шкодує про свій другий шлюб. я сама чула, як мама говорила. що кохає і прийме його назад будь-коли.

Минуло двадцять вісім років. тато з того дня коли вивіз речі, ні з нами. ні з мамо, зустрічі не шукав.Його не цікавила наша доля і те як ми там без нього виживаємо. До нас він не приїздив і про нас навіть не розпитував. Ми з братом теж не вважали більше його своїм батьком.

І тут мама наша попросила нас терміново в суботу приїхати. Ми вже із братом казна-чого собі надумали, ну мало що бути може? я телефонувала, дзвонила і передзвонювала усім сусідам і знайомим, але ніхто не знав, що стало причиною такого поспіху і кожен казав, що все ніби як із мамою добре.

А тепер уявіть наше здивування коли ми із братом приїхали і зрозуміли, що потрапили на мамине весілля. Вона стоїть така щаслива, усміхнена, а поруч неї… наш таточко. Виявилось, що його другої дружини гне стало рік тому і татусик наш згадав про свою “єдину, вірну і дуже хорошу першу жінку”. та й діти другої дружини виявились невдячними – виставили його за двері.

Мама не тільки відповіла на татів лист, а й покликала його до себе. Вони офіційно знову розписались, а нас покликали на вінчання. Мовляв, обоє хотіли, аби такий важливий “сімейний” момент ми всі разом були.

Мама щаслива, а ми із братом ледь в руках себе тримаємо. Ледь пережили той день, аби нічого зайвого не сказати.

Тепер ми обоє вкрай розгублені і не знаємо, як бути. Мама наша від нас далеко живе і вона одна в хаті. Розуміємо, що вона доросла людина і вільна сама вирішувати свою долю, але дуже переймаємось через тата. Ми бачили як важко вона пережила своє розлучення. А що, якщо тато знову піде?

Як нам бути? як маму свою захистити? Та й додому тепер їхати охоти не має. Дивитись тату в обличчя, бачити як він походжає по домі вважає себе ледь не господарем, нестерпно.

А як бути? Як маму захистити?

Людмила К.

25,03,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page