Напевно, я один з тих небагатьох чоловіків, що не завищує вимог до своєї майбутньої обраниці, але бажає лише одного: щоб вона вміла і любила смачно готувати. Звичайно ж, хотілося б, щоб вона була хоча б симпатичною і з м’яким характером, і все ж – мені найважливіші її кулінарні здібності! Не подумайте, що я якийсь там чоловік, що розплився, але я богатир – високий, міцний і сильний.
Я люблю смачно поїсти, але зате дружу зі спортом, а ще у мене фізична праця на роботі – я будівельник. Ні, не чорнороб, диплом фахівця маю і заробляю дуже навіть непогано. Але мені потрібно щодня ситно поїсти і не якусь там травичку.
З жінками мені щастило у всіх сенсах, окрім їх здатності смачно приготувати їжу. Перша дружина у мене з’явилася відразу після армії, але тоді я навіть не думав про господиньку, любов все засліпила. Її мама, мабуть, не готувала доньку до сімейного життя: вдома постійно був легкий безлад, а їжа неїстівна! Супи вона виварювала до такої міри, що їх треба було ретельно пережовувати: суцільна каша з картоплі з вермішеллю, яка начисто прилипала до черпака. М’ясо вона примудрялася спалити чи перетворити його на гуму. Що вона вміла робити – так це смачно нарізати ковбасу! На свята салати і гаряче доводилося купувати в супермаркеті – а що робити?! Все одно основна частина її куховаріння летіла в сміття. На мої зауваження вона починала реагувати неадекватно – відразу злилася: «Їж, що дали!», І навідріз відмовилася вчитися готувати. Гаразд, знижка на молодість,
Друга дружина мене порадувала своєю хазяйновитістю – чистюля ще та! Кімнати намиті до блиску, навіть швидше до стерильності! Ну що ж – медсестра, звичка така. Ще до весілля вона радувала мене своїми кулінарними шедеврами: салатики, курча табака, пишна пюрешка. Ну як тут не клюнути? Тим більше вся така витончена і манірна! Тільки от після весілля вона мені сказала: «Пора за тебе братися дорогий!». Вона виявилося фанаткою дієт, правильного харчування і сухорлявих чоловіків. Красиво сказано, так: «сухорлявий!». А по суті – їй би сподобався такий, що місяць не їв, своєю фігурою. На питання: «Що ж ти заміж вийшла за богатиря?», Вона відповіла: «Я знала, що я потім тебе відрихтую до правильних параметрів!».
І почалося! Вівсяні кашки на воді, «зміїний» суп, який можна тільки пити (абсолютно рідкий і без м’ясного бульйону), свіжі або тушковані овочі на друге. Вечеря – відварна риба або грудка, кефір, яблучко. Спочатку я не дуже і пручався – спробувати раз можна! Але коли я став на будівництві майже хитатися, я зрозумів – пора зупинитися! Чоловіки почали підсміюватися наді мною, підгодовувати зі своїх пайків, що їм дружини приготували: бутерброди, сальце, варені яєчка. Так я і сам собі з заначки не пінне купував, а шоколадні батончики, треба ж якось масу нарощувати. Але потім взагалі розійшлася: вона не дозволяла приходити моїм друзям в наш будинок, точніше – в мою ж квартиру! Пити – немає, їсти – немає! Це що за захоплення влади? Зробив знижку на різні цінності і розлучився.
Худий, холостий і ще молодий я почав купувати їжу в найближчій кулінарії, щоб якось прийти в себе. Продавщиця – молоденька і трохи пухкенька дівчина, розписувала мені кожну страву за смаком і свіжостю. Ми почали зустрічатися, а потім і разом жити. Чомусь мені здавалося, що працюючи в такому місці, як кулінарія, дівчина обов’язково повинна вміти готувати. Але вона швидко мені пояснила різницю між продавцем і кухарем, причому не словами, а ділом: перший же приготований нею борщ виявився неїстівним. Вона просила не заморочуватися на їжі, жити духовним, але в животі бурчало. Можна було б перебитися стравами з її магазину, але хотілося б, щоб удома пахло домашньою їжею. Знову знижка на молодість і ми розбіглися.
Так, я мрію про жінку, яка любила б і вміла готувати – ну що тут такого? Невисокі вимоги! Я хочу борщ на шкварках зі сметаною, картоплю з котлетою, запечену курочку, домашні пельмені, смажену рибу в клярі, деруни з м’ясом, пиріжки. Не треба мені делікатесів, я надаю перевагу простій кухні, але смачній, хай їй грець! У свою чергу я гарантую своїй обраниці надійний тил і достаток. Але ось що дивно – коли я говорю про це жінкам, вони починають кривитися: мовляв – як це нудно, над каструлями стояти! Агов, це взагалі-то обов’язок дружини, точно такий же, як чоловіковий заробляти! Що трапилося в цьому світі, чому панянки розучилися готувати?
Дмитро.
Фото ілюстративне.
