Мама сама прийшла до нас із такою пропозицією. Ми спочатку дуже здивувались, а потім зрозуміли, що то дуже розумно вона вигадала. Свої квартир ми продали, а купили одну простору трикімнатну, тут навіть санвузлів і то два. Тихо і мирно у нас було рівно рік, аж тут мама моя з новиною завітала, та не простою.
— У вас скоро поповнення буде, явно місця у однокімнатній не вистачатиме. навіть, якщо ми з вами обміняємось житлом, моя вам також не буде зручною, ні школи поруч, ні садочка. Давайте наші квадратні метри продамо і придбаємо велику світлу квартиру у новобудові. тоді нам і місця на всіх стане і я з онуками дрпомагатиму.
Я тоді дуже зраділа такій несподіваній пропозиції. Ті слова прозвучали вчасно, адже ми чекали на первістка, а виявилось, що діток буде одразу двоє. Квартира у нас була дуже хороша, але ж однокімнатна. Як не крути, а мама гарно вигадала.
За пів року я вже виписувалась із малюками в нашу нову, дуже світлу, простору квартиру. Ми навіть ремонту там не робили, бо хазяї виїхали за кордон і там все вже було зроблено. Навіть кімнату дитячу робити не довелось, адже все там було.
Дивно, але обіцяної допомоги від мами я так і не дочекалась. Хоч вона і на пенсії, але влаштувалась у фітнес центр, що в нашому будинку, на роботу. Тепер вона постійно зайнята і ще й невдоволення виказує, якщо я не встигаю посуд помити, чи витерти пил. Говорить. що коли вона мене ростила, то чистота була стерильна, а я не в неї явно, не така славна господиня.
Чоловік мій їй теж не так по квартирі ходить, не так дихає і не туди речі свої кладе. Постійно чую. як вони перекидаються уїдливими коментарями. Я мушу то маму заспокоювати. то його вмовляти уваги не звертати.
А тиждень тому мама прийшла до мене з новиною, та такою, що я мало дар мови не втратила:
— я заміж виходжу, ми з Ромчиком тут житимемо. нам до роботи близько, він переїде в кінці місяця.
Я так і сіла. Який Ромчик? Який тут?
— Мамо, – кажу, – ти про що? який заміж у п’ятдесят вісім років? який Ромчик? А в нас ти запитати не мала бажання? Я проти того, аби в моєму домі чужа людина проживала. ти його знаєш скільки років. три місяці, чи менше?
Але слухати мама мене не бажає. Ромчик ще до нас не заходив, але вони із мамою вже заяву подали і мають намір таки одружитись. Жити будуть “молоді” з нами у квартирі.
Я не проти того. аби мама моя була щасливою. Я проти того, що мама з нашої квартири гуртожиток улаштовує. Мало того, що вона із онуками не має наміру допомагати, так ще й заміж зібралась на старість років.
як мені тепер бути, як усьому цьому завадити статись. Мама сама казала, що житимемо разом. діток роститимемо, про чужого чоловіка і мови ніколи не було.
Порадьте, як бути, бо я місця собі знайти не можу уже який день.
Катерина Р.
18,03,2023
Головна картинка ілюстративна.