Антоніна Павлівна народилася у невеликому містечку, з якого завжди мріяла вирватися. Тому після школи батьки зробили все можливе, щоб влаштувати її в інститут у великому місті. Але вже на другому курсі вона вийшла заміж за молодого лейтенанта, з родини військових.
Почалося гарнізонне життя. Інститут Тоня покинула та із задоволенням допомагала чоловікові будувати кар’єру. У 30 років вона народила одного єдиного сина і вклала у його виховання всю свою енергію. Син виріс красивим, освіченим, але не самостійним хлопцем.
Коли Антоніні Павлівні виповнилося 50 років, чоловіка не стало. Пенсії у зв’язку з втратою годувальника у великому місті не вистачало. І вона вирішила переїхати до рідного міста, у спорожнілий будинок. Валерію подобалося це маленьке містечко. Він швидко знайшов роботу, а потім дівчину. Мамі дівчина не сподобалася.
— Начебто і красива, але з викликом. Начебто й освічена, але не дуже розумна, — говорила вона синові. — Не поспішай, синку, придивись ще.
А Валерій й не квапився. Тим паче, що на роботу прийшла молоденька секретарка Катерина. Красень Валерій сподобався їй одразу. Її увага йому дуже лестила. Вона плакала, бігала за ним і, зрештою, дізналася, що скоро стане матір’ю. Майбутній батько від материнства її не відмовляв, але й з мамою не знайомив. Знав, що не прийме. Коли наречена була вже на восьмому місяці привів її до своєї мами. Антоніна Павлівна була вражена. У їх родину увійде якась секретарка з простої сім’ї.
А за місяць у Каті народилася донька. Не давши невістці оговтатись після появи онуки, свекруха переклала усі домашні клопоти на тендітні плечі нової родички. Вона прала руками на всю сім’ю. (Машинкою свекруха користуватися не дозволяла.) Щодня робила вологе прибирання. Готувала окремо, щось смачне і ситне чоловікові, і дієтичне та корисне його мамі.
І щодня Антоніна Павлівна видавала порцію буркотіння: «Коли твоя дружина навчитися готувати, знову пересолила!» або «Коли твоя дружина навчиться прибирати, вона взагалі нічого не вміє». Валерій не захищав дружину. Просто йшов з дому, і зникав, даючи таким чином зрозуміти, що не хоче влазити в жіночі розбірки. А згодом взагалі знайшов собі іншу, і перестав ночувати вдома. Свекруха, сподіваючись, що наступна обраниця буде кращою, за дружину, підтримувала сина.
А Катя виховувала дочку, господарювала і мовчки несла свою життєву ношу. Припинила все мама Каті. До неї дійшли чутки про негідну поведінку зятя. І вона почала частіше приходити в гості до доньки. Свекруха, не соромилася дорікати невістці перед її мамою. Зрозумівши в чому річ, мама забрала доню та онуку до себе.
Валерій привів нову дружину, яка працювала продавчинею в магазині.
— Чому ти не одружився з Оленою? Адже вона була освічена з гарною професією. Знаєш, стоматологи завжди живуть добре! – докоряла Антоніна синові.
— Ти сама казала, що вона з викликом.
— А Ти не бачив, чорні колготи під білі туфлі дівчина зі смаком не носять! А Катя? У вас же ж дитина. А ти їй зовсім не допомагав. Гарна жіночка, молоденька. Якби ти їй допоміг, то вона, може б і до університету вступила.
— Ти теж могла посидіти з дитиною та допомогти. Адже сама говорила, що так вона нічого не навчиться.
— Добре, що зараз, привів у будинок невідь-кого. Та що ж у тебе кожна наступна, гірша за попередню! – Антоніна говорила голосно, щоб чула дівчина сина.
— Мамо, у тебе ж залишилися гроші від продажу квартири у місті. Купи нам інше житло. Ми роз’їдемося і приїжджатимемо до тебе тільки на свята.
— А як я житиму сама. Будинок великий, йому потрібен догляд.
— То давай ми залишимося в будинку, а ти переїдеш до нової квартири.
— Та що ж я там робитиму, ні городу, ні подвір’я.
Виходу немає, відпускати сина від себе Антоніна не хоче. Живуть, скаржаться один на одного. А Катя вийшла заміж та поїхала з сім’єю за кордон. Ні з нею, ні з донькою Валерій зв’язок не підтримує.
Фото ілюстративне.