fbpx

Маріє, сядь, будь ласка не хвилюйся. У мене новина дещо несподівана, але як уже є. Мені сьогодні зателефонували і повідомили, що я маю доньку, — сказав Діма вкрай здивованій дружині

— Маріє, сядь, будь ласка. У мене новина. Мені сьогодні зателефонували з дитбудинку і повідомили, що маю доньку, — сказав Діма своїй дружині.

– Яка донька? Це жарт такий? – Здивувалася Маша.

– Ні. Шість років тому, коли ми з тобою ще не зустрічалися, я мав стосунки зі Світкою. Нічого серйозного, але у цій справі довго і не потрібно, як розумієш. Я думав, вона тоді мені цю новину повідомила, аби ми разом були, не повірив їй. І тут зателефонували. Зі Світланою щось не так, доньку оформили до притулку. Ось мені зателефонували, щоб я вирішив, заберу її чи ні.

– Добре. Але давай на малу хоч поглянемо. Познайомимось і тоді лиш вирішимо, що робитимемо, добре? – сказала Марія, якій ця новина не припала до душі одразу.

Діма був радий, що дружина спокійно відреагувала, адже новина ця міняє їхню долю і уклад життя докорінно. Тут реакція могла бути різною.

Наступного дня вони поїхали до дитячого будинку. Марія дивилася на дочку чоловіка і дивувалася, дівчинка була зовсім не схожа на нього. Мала ховалося від усіх і тікала подалі від людських очей. Дівчина не відчувала якихось почуттів до неї, вона швидше ревнувала чоловіка до доньки.

Пізніше з’ясувалося, що Аню забрали, оскільки Світлана нею просто не опікувалась. Маша навіть не намагалася відмовити чоловіка, адже бачила його рішучий настрій. Але вона сказала:

— Може, ти передумаєш? відповідальність на себе береш не на день і не на рік, а на все життя. Як ти знайдеш спільну мову з дитиною, яку ніколи навіть не знав?

— Ну, ти ж мені дитину подарувати не зможеш? А пропонуєш аби моя донька так і залишилась у тих стінах? Оце вже ні. Вона житиме зі мною і крапка. – крижаним голосом сказав Дмитро.

Маші було неприємно чути ці слова. Це була найнеприємніша тема. Вона з дитинства знала, що ніколи не стане мамою власних дітей. Розлучатися із Дмитром через дитину вона теж не хотіла, адже любила його. Він отримував хорошу зарплату, був вірним та відданим. Де кращого чоловіка знайти?

Діма відразу попередив дружину, що Аня тепер для нього найголовніша людина у всесвіті. Марії доводилося знаходити підхід до дівчинки, хоча робила вона це все без ентузіазму. До речі, мала була спокійна, ніяких турбот з нею не було, слухалася і поважала старших.

Діма з появою дочки дуже змінився. Раніше він виявляв знаки уваги, робив компліменти дружині, а тепер увесь час присвячував дочці. Марії це не подобалось зовсім. У неї був люблячий і вірний чоловік, а тепер він ніби і поруч, але його немає. Він з іншою.

– Усміхнися дитині, ти ж її мама, – якось сказав їй Діма.

— Я — не її мама. Я вже сама не знаю, хто у цьому домі. Я тут зайва. Я йду, — заплакала Марія.

Вона думала, що чоловік її зупинятиме, але — на жаль. Марія пішла до матері, довго скаржилася їй і почула відповідь, якої не чекала:

— Доню, ти поводиться як капризна дівчинка. Ти – доросла жінка! Чому ти так реагуєш? Тобі Господь таку донечку і такого чоловіка подарував а ти його милості не бачиш. Ти впевнена, що десь на тебе чекає краща доля. Не можеш любити чужу дитину.? Так ти уяви, що то не Аня, а ти маленька. Рости так, ніби то ти. Вчи того, чого б хотіла аби вчили в дитинстві тебе. Розмовляй так, як би хотіла, аби розмовляли з тобою. Якщо ти зараз не візьмешся за голову, ти втратиш своє щастя.

Маша понуро вийшла з маминого дому і поволі пішла до свого. Довго думала, але якогось рішення прийняти не встигла, на зустріч бігла маленька усміхнена Аня. Взяла жінку за руку і відвела до батька.

– Миріться, – сказала мала, – Треба ось так узятись за мізинчики і казати ось такі от слова…

Мала ще щось там щебетала, але Марія її вже не чула.

— Вибач мені, — прошепотіла Марія крізь сльози чоловіку, – Вибач, я старатимусь, але ти мені допоможи. Навчи мене любити так, як любиш ти.

Вони всі втрьох обнялися і пішли готувати сімейну вечерю.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page