Марта вже не пам’ятає коли вони запровадили Релаксаційні понеділки. Триєдині подруги, Марта, Світлана і Віталіна, вірні традиції зустрічалися на Релаксаційних понеділках раз в місяць. Раніше було частіше, але Світлана вийшла заміж і вже має діти, тому має неймовірну потребу в релаксації щодень, проте не дуже виходить. Тому постановили залізобетонно, що якщо не зустрінуться раз в місяць, то всі разом записуються на фітнес. Лякалка спрацювала.
В ідеї дівочих посиденьок вони не були оригінальні, і за прикладом героїні Енді Макдавелл, присуджували приз за найгірше побачення місяця. Вже який рік підряд перемагала Марта: коли кавалер проводжав її додому, то йому раптово захотілося до вітру про, що він її галантно повідомив і побіг в перший відкритий під’їзд. Зрозуміло, що Марта на нього чекати не стала. Сьогоднішня тема посиденьок полягала в новому Мартиному кавалері:
– То дзвонити чи ні? Якщо зателефоную сьогодні. То він подумає, що я в страшному відчаї, а якщо не подзвоню, то подумає, що він мені не подобається?
– Так, – хором підтакують подруги.
– Так – дзвонити, чи так – не дзвонити?
– Розумієш, якщо ти зателефонуєш, а там буде автовідповідач? Ти будеш мучитися думками, що він на побаченні з іншою, – каже Світлана.
– А якщо не подзвониш, то все одно не заспокоїшся і будеш думати про нього весь вечір.
– Дівчата! Яка з вас користь? Добре, дзвонити не буду – хай сам зателефонує, а я весь вечір пробуду дома, щоб не думав, що я з кимось на побаченні.
– Правильно, не дзвони, бо буде думати, що ти вже сукню весільну приготувала і ще буде від тебе втікати.
Так Марта промучилася до кінця тижня, але дзвінка від хлопця так і не було. жодного повідомлення. Але вона ж вже досвідчена жінка, тому пішла знову обідати туди, де вони з ним познайомилися – в університетську столову. Побачила його одразу, але зробила вигляд, що не впізнає. Василь усміхнувся і чекав, коли вона підійде ближче, щоб разом зайняти столик.
– Радий тебе бачити. Чому не даєшся чути?
– Справ багато, – мало не задихнулася від обурення Марта, – а ти чому не пишеш?
– Ці дні – якийсь завал на роботі. Я вже й додому беру аби все встигнути. Ти ж знаєш ці закінчення року.
Марта щось далі говорила, але ж не це її хвилювало. Не було часу чекати Релаксаційного понеділка, тому зробила онлайн-конференцію:
– І чому я це зробила? Вдягла ту спідницю, яка мене повнить? Ще й нафарбувалася мов на вечірку, губи було видно за кілометр. Він одразу зрозумів, що я його вишукувала очима. І що тепер робити? Як мені відновити позиції?
– Інше побачення – радить Віталіна.
– Однозначно – замріяно підтримує Світлана, в якої на задньому фоні плаче дитина.
Марта гарячково вишукує з категорії «запасних чоловіків» того, з ким би не так було соромно податися в люди і при тому відмовити в подальших надіях на продовження. Вибрала Руслана – сором’язливий молодший співробітник якоїсь конторки. Ретельно вдягалася і фарбувалася, бо йшли в ресторан, а треба таке фото запостити аби воно говорило, що вона ласа жінка. Все пройшло просто чудово, фото прекрасне – освітлення не підвело і виставила в соціальну мережу з якоюсь переможною втіхою. А відповідь не забарилася чекати – Василь написав:
«Я думав, що ми планували зустрітися… Ти не казала, що вже маєш кавалера»
«Був вільний вечір і було бажання… Я жінка вільна»
«Зрозуміло».
І все?! Знову терміново зібрана онлайн-конференція:
– А він думав, ти на нього чекатимеш з борщем, коли він зателефонує? – підтримала Світлана, яка тримала на руках малечу і та тицяла пальцями в камеру.
– Всі вони одинакові – підтакнула Віталіна.
– То що мені робити? – бідкалася Марта.
– Ну ви ж мали зустрітися на вихідних – от і нагадай йому про це.
А й справді! Так і напише, але краще тоді, коли він таки забуде про вечір кіно. Вона буде чекати в повній бойовій розмальовці, і як лиш мине за восьму – так і напише, що такий не пунктуальний чоловік їй не потрібен, і хай шукає собі якусь кухарку з борщем, і без манікюру.
Фото ілюстративне.
