Марина не була красунею, яка може похвалитися, якимись особливими здібностями. Дівчина була звичайною продавчинею у взуттєвому магазині. Що цей дантист знайшов у ній було не зрозуміло. Але мати одразу сказала їй:
— Маринко, у тебе з’явився шанс на краще життя, ніж у мене.
Батько Марини часто конфліктував з матір’ю і не затримувався на одній роботі більше ніж півроку. Марина все своє дитинство провела у злиднях, тому чудово розуміла, що її мама має рацію. Однак перед весіллям вона все одно плакала.
— Стерпиться — злюбиться, — втішала її мати.
Так, можна сказати, і сталося. Чоловіка Марина так і не покохала, однак це почуття взагалі не було їй знайоме — жодного разу в житті вона не відчувала того, що оспівується у всіх книгах, фільмах та віршах. Але чоловік був доброю людиною, дбав про неї, допомагав її матері. Марина народила сина, а за два роки доньку. Вони були взірцевою родиною.
Коли діти почали ходити в дитячий садок, Марині стало нудно. Чоловік її підтримав і оплатив їй навчання на курсах секретаря та допоміг влаштуватися на фірму з продажу меблів.
Начальник сподобався Марині з першого погляду. Добрий, усміхнений, він ніколи не лаяв її за промахи, підказував, як зробити правильно. Він поводився так з усіма, тому підлеглі його просто обожнювали.
Поступово Марина не лише досконало опанувала свої обов’язки, але й відкрила в собі талант до організаторської роботи, вона могла домовитися з будь-ким.
Одного разу, коли жінка пішла у відпустку на два тижні, вже на третій її огорнуло дивне занепокоєння. А раптом Оленка з відділу продажів, яка заміняла її в цей час на роботі, забуде забронювати номер в готелі для начальника, який зібрався поїхати у відрядження? А раптом вона забуде, що начальник полюбляє пити солодкий чай з лимоном! А думки про те, що її шеф розповідатиме свої чудові історії Олені, а не їй, взагалі зводили її з розуму. Марина прокинулася посеред ночі з чітким розумінням того, що вона закохалася!
Жінка прийшла на роботу геть іншою людиною.
— Марино, як добре, що ви повернулися! Готель, який забронював Оленка, був невдалим, м’яко кажучи. А ще вона подавала мені чай із молоком – уявляєте? І мені зовсім не було з ким поговорити.
Відтоді у Марини почалося зовсім інше життя. Начебто нічого не змінилося – жодних натяків, зближень, але з кожним днем їхні розмови ставали дедалі довшими, змістовнішими, ближчими. На роботу вона летіла, мов на крилах.
А потім у них відбувся корпоратив. Раніше вони спілкувалися лише, коли були наодинці, а тут зовсім не подумавши, вони провели весь вечір удвох на очах у всього колективу і наступного дня на фірмі поповзли чутки.
І Марина злякалася. Ні, не чуток, а своїх почуттів і замислилася над тим, до чого все це може привести. Увечері у начальника на столі вже лежала заява про її звільнення.
— Що це? – насупився він.
Марина опустила очі в підлогу і мовчала.
— Це через ці чутки? Та не слухайте ви їх..
Жінка розвернулася, щоб покинути кабінет, аж раптом начальник підскочив, схопив її за руку і тихо сказав:
— Я не можу відпустити тебе.
Вона вирвала руку і втекла геть. Вдома на неї чекали чоловік і двоє дітей. Марина не була наївною і чудово розуміла, що можна закрутити короткочасний, але яскравий роман, можна піти від чоловіка. Тільки навряд чи це зробить її щасливою.
Фото ілюстративне.