Незвичайне, але дуже вдале поєднання!
Продукти (на 2 банки по 720 мл):
невеликі помідори;
сливи – по 3-5 штук на кожну банку;
часник – по 2 зубчики;
перець духмяний – по 2 штуки;
чорний перець (горошок) – по 4-5 штук;
зерниста гірчиця – по чайній ложці;
свіжий базилік – 2 гілочки.
Продукти для маринаду (на літр):
цукор – 120 г;
сіль – 1,5 столові ложки;
оцет (9%) – 2 столові ложки.
Покрокове приготування
1. У стерилізовані банки кладуть пластинками нарізаний часник, а можна і цілі зубчики, перець (духмяний), чорний перець, гірчицю (зернисту) та базилік. Далі щільно укладають помідори та сливи.
2. Вміст банок заливають окропом. Потім ємності накривають кришками та залишають на 25 хв.
3. Далі воду потрібно злити в каструлю та поставити ємність на плиту. Рідину солять, додають цукор та доводять до кипіння.
4. Кип’ятять 2 хв., а потім вливають оцет. Далі кип’ятять ще хвилину і каструлю забирають із вогню.
5. У банки заливають окріп і закручують їх стерилізованими кришками. Банки перевертають, укутують і залишають у такому стані до повного охолодження.
Зберігати закрутку можна навіть при кімнатній температурі, тобто погріб або холодильник не знадобляться, можна поставити наші помідорки в кухонну шафу чи інше зручне, але темне місце.
Фото: колаж.
09/22/2022
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся