— Машо, роби щось, бо в мене все менше бажання додому повертатись. Поглянь довкола, хіба ж можна так жити? Я вже з останніх сил усе це терплю, дивись, Машо, щоб потім мене не питала чому так усе трапилось. Я приходжу додому, а тут усе перевертом а на вечерю навіть хліба немає. От у Ніни завжди порядок був, сама гарно виглядала і з вечерею мене чекала.
Ніна! Про неї я чую вже щодня по кілька разів. Він її згадує, навіть вночі: “У Ніни діти ніколи не плакали. Я міг спати спокійно до самого ранку. Роби щось із цим, це ж неможливо слухати”. Ніна з нами і вранці: “Ніна мені завжди зранку каву варила. І ти колись так робила. Зараз ти змінилась, уже й каву тобі важко зварити, я вже про сніданок і мовчу”. Ніна з нами і щовечора: “Ніна мене завжди з вечерею зустрічала, у домі чисто було. А в тебе?”.
Ніна прямо все могла, скрізь встигала, гарно виглядала, з усіма товаришувала, ніколи не жалілась і не просила про допомогу. Мені так і хочеться запитати чому ж він тоді до мене від неї пішов?
Ми з Артемом уже п’ять років разом. Як познайомились коли я до нього секретарем прийшла влаштовуватись, так і не розлучались більше. Звісно, я знала, що він має дружину. Про це одразу мені колеги сказали, та й кільце на його пальці важко було не помітити. Але, як кажуть в народі: “Дружина не стінка, завжди відсунути можна”.
Звісно ж я ревнувала його, у мене просто у голові не вкладалось, як він може після наших зустрічей спокійно повертатись до дружини. Я була кращою у всьому. Він сам мені неодноразово про це говорив. Я бачила його дружину – звичайна домогосподарка, хоч і доглянута. Я ж підробляла моделлю тому самі розумієте, кого зрештою обрав Артем.
З родини він наважився піти після того, як я показала йому позитивний тест. Дві смужки стали для нас обох несподіванкою. У Артема вже було троє дітей і він прямо сказав, що не хоче залишати їх, адже найменшому лиш десять, тому я пішла до його дружини і все розповіла. Вона сама виставила його з дому і подала на розлучення.
Нашим дітям два місяці. Так дітям, бо у нас з Артемом двійня. Саме з появою хлопчиків і пов’язане погіршення наших відносин. Я так довго мріяла стати дружиною Артема, так цього прагла, а тепер відчуваю, що можу його втратити. Справа в тому, що він не може зрозуміти, що мені одній з малюками двома важко. Артем проти того, аби приїхала моя мама на допомогу, не хоче він у домі і помічниці ніякої бачити. Він впевнений, що я можу все сама зробити, просто не хочу.
Але, як мені все встигнути з двома малюками на руках. Один засинає, другий прокинувся і вже плаче будить першого. Я інколи й розчесатись не встигаю, не те щоб їсти зварити, чи до вбиральні сходити. Підгузки, пралка, пляшечки, от що стало моєю буденною роботою.
Прошу Артема, аби до нас хоча б раз на тиждень приходила помічниця, але чую у відповідь: ” У Ніни троє було дітей, але вона ніколи не жалілась і жодного разу про допомогу не просила. У мене завжди була смачна їжа, чистий дім і випрасувана сорочка”.
Я вже не знаю що робити? Бачу, що Артем став віддалятись. Уже тричі не ночував удома. Як мені вберегти свій шлюб вистражданий, як повернути колишні стосунки? Може хто був у подібній ситуації? Підкажіть, бо я зовсім розгубилась.
05,10,2022
Маша Г.
Головне фото ілюстративне pexels.
