Я вже досить прожила у цьому світі, тому й досвіду набралася. Мені 54 роки. Весь цей час ми з чоловіком блукаємо по орендованих квартирах. Колись у нас була однокімнатна, але довелося її продати, щоб врятувати свекра від недуги. Діти вже роз’їхалися своїми містами, у кожного своє життя…
У мене була мама. Кілька років тому у неї виявили недугу. Я її рятувала, виходжувала, а коли вона видужала — найняла їй доглядальницю. Мені потрібно було ходити на роботу, тому я не встигала приділяти їй належну увагу. Доглядальниця забирала мамину пенсію, жодних додаткових грошей не просила.
З мамою у нас жодних непорозумінь не було. Вона не мала нічого проти такого мого рішення. Всім було зрозуміло, що мені треба оплачувати житло, комуналку, купувати їй все необхідне. Без роботи тут аж ніяк.
Коли їй стало геть не добре, ми з чоловіком навіть переїхали до неї. Ми не відходили від ліжка ні на мить. А що сталося згодом?
Після того, як не стало матері нам зателефонував юрист. Коли я прийшла на зустріч, дізналася, що весь спадок мама залишила доглядальниці. Тій миловидній дівчині, яка робила з себе добру, пухнасту і ніколи нічого не просила.
І зробили все так, що ця квартира уже двічі продана, виявляється і ми, власне, там проживати не можемо, адже нові господарі повинні в’їхати ось-ось.
Поки звертаюсь до всіх відомих інстанцій і намагаюсь щось довести. Щиро вірю. що все ж зможу повернути те, що належить нам по праву.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
