Я попала в таку ситуацію, коли чоловік збирав речі і йшов жити до коханої жінки, як він це називав, казав, що вона неземна і щира, не те, що я.
– Михайле, – казала я йому, – задумайся, тобі сорок дев’ять років! Яке щире кохання від практикантки? Як не хочеш заради мене залишитися, то залишися заради себе, щоб потім люди не тикали в тебе пальцями, що тебе молода обкрутила і покинула.
– Вона не така!
За чоловіком закрилися двері і я стала себе питати, може, я справді, така, як описує мене мій чоловік – жадібна до грошей, скупа на ласку і тепло, зациклена на дітях?
Точно пригадую, що любила Михайла і заміж вийшла за нього така щаслива, що мені здавалося, стукіт мого щасливого серця чує весь світ. Далі пішли діти, я сиділа вдома і намагалася звести кінці з кінцями, бо чоловік завжди був в якихось бізнес-планах, до мене прибігав лише для того аби на моє ім’я взяти чергову позику.
– Ми все віддамо, як розбагатіємо, то віддамо!, – запевняв мене він.
Далі відкрив на мене ФОП, щось купував, продавав, казав, де підписати і я підписувала, в надії, що нарешті у нас буде щось стабільне, бо поки були стабільні лише відсотки пені.
Прийшлося виходити на роботу, коли доньці було лише два роки, щоб мати на що їх годувати.
Це тепер Михайло бізнесмен, який вважає, що всього добився сам, він геть забув, що всі ці роки я була біля нього, я вірила в нього, я запевняла, що все у нього вдасться, коли ніхто в нього не вірив. Я забезпечувала йому притулок для душі і тіла, вирішувала всі побутові питання сама, наче я мати-одиначка.
Звичайно, що тепер я не скаржуся на відсутність грошей, діти всім забезпечені і мають власне житло і життя, але мене й досі не покидає бажання мати запас, щоб не чергували на мене кредитори біля дому і не переказували вітання чоловікові.
Хіба тоді я могла мріяти про те, що він сьогодні давав своїй любці – квартиру, машину, дорогий одяг, відпочинок на курортах.
І це я меркантильна і люблю гроші, коли це все бачила хіба по телевізору тоді і в своїх мріях.
А щодо черствості… Коли подібна історія не перша, то звідки візьметься ніжність до такої людини? Все здиміло ще з першого разу, коли я на власні очі побачила його з продавчинею в нашому магазині. Я розумію ту жінку, вона хотіла зберегти роботу і подарунки від шефа були для неї безцінні, але відтоді чоловік змалів в моїх очах. Я була з ним лише заради того аби віддати позики і виростити дітей.
А тепер черговий тур до безкорисливої феї, я навіть бровою не моргнула. Хай йде.
Просто я вже не та наївна жінка. Яка просто підписує папери, а я вже вмію їх читати і консультуюся зі своїм адвокатом щодо кожного такого випадку. Чоловік багато записував на мене майна, а потім я йому майно перепродувала за кілька тисяч гривень, хоч коштувало вони мільйони, виявила майно, яке було записане на всіх, крім мене, бо я тоді просто підписувала щось, не читаючи…
Я справді зараз живу заради того аби збільшити свої прибутки в майбутньому. Чоловік ще не знає, який його чекає сюрприз, думаю, що подвійний, коли йому відкриються очі на нову кохану і на мене, бо він мене геть не дооцінює всі ці роки.
Бо справді, як можна проміняти люблячу родину на папірчики, які в тебе сьогодні є, а завтра нема. Вірна людина поруч заміняє все, я так колись думала і зараз так думаю, що я тримала для нього наш сімейний рай, а він проміняв його на казна-що і ще й усвідомити цього не може. А хіба не так?
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
