Хочу попросити у вас поради, велике прохання поставитися з розумінням до ситуації, і не кидатися тапочками.
Може хтось стикався з подібним, можливо були схожі випадки у вас або у ваших знайомих.
Мені 35 років, заміжня, маємо двійко дітей 15 і 10 років. Майже два роки тому чоловік гульнув зі своєю колегою. Обоє працюють у сфері медицини.
Я тоді була рішуче налаштована на розлучення, але він і благав, і просив вибачення, клявся, що більше нічого з тією дівчиною немає і не буде мати.
Я пробачила, щоб зберегти родину.
Але через деякий час, історія повторилася, я на власні очі бачила ту переписку і спільні фото у тій переписці і Мирослав навіть їй пропонував змінити прізвище на нього.
Звісно знову сімейні розбірки, говорила про розлучення, але знву та сама ситуація – він просить ще раз пробачити, діди просять не залишати тата і я згодилася.
І ось на даний момент, та дівчина пішла в декрет, при надії від мого чоловіка! Я і сама, щоб зберегти сім’ю, скоро стану мамою.
Читайте також: У свекрухи є неймовірно “мила” звичка – приїжджати в гості на тиждень, іноді два, і в першу чергу прибирати
Чоловік лишився зі мною поруч, вже придумуємо разом ім’я для малюка, цілує в пузько, говорить що дуже чекає на малюка.
Начебто все добре, він поруч, але він почав частенько заглядати у чарку. Після зміни може хильнути сам.
Може він думає про неї? Не знаю. А дівчина вже в листопаді стисне мамою.
Після всього викладеного хочу запитати поради: чи правильно я вчинила, що зважилася на третю дитинку? Чи варто довіряти чоловікові? Комусь вдалося так врятувати свій шлюб? Або на скільки це можливо, чи надовго такий порятунок?
Заздалегідь дякую за ваші поради.
Фото Олександри К.
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся